Відмінності між версіями «Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Інститут філології»
м |
|||
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність]] | [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність]] | ||
| + | Коцюба | ||
| + | |||
| + | Словник української мови | ||
| + | |||
| + | Академічний тлумачний словник (1970—1980) | ||
| + | |||
| + | |||
| + | КОЦЮБА́, и, жін. | ||
| + | 1. Знаряддя у вигляді насадженого на держак залізного прута з розплесканим і загнутим кінцем для перемішування палива в печі й вигрібання з неї жару, попелу; кочерга. — В коцюби два кінці: один по мені, другий по вас (Нечуй-Левицький, II, 1956, 290); Гриць з тихим усміхом дивиться в огонь, держачи в руках коцюбу (Іван Франко, III, 1950, 280); Дружина коцюбою з печі вигрібає присок (Михайло Стельмах, Вел. рідня, 1951, 678). | ||
| + | ♦ Бий його (тебе і т. ін.) коцюба! див. бити; Ні богові свічка, ні чортові коцюба див. бог; Носа (носочка) й коцюбою не дістати (не дістанеш) — дуже чванливий, гордий. Вона.. чванькувата — носочка й коцюбою не дістати (Марко Вовчок, VI, 1956, 293). | ||
| + | 2. техн. Довгий металевий прут, розплесканий на кінці у вигляді ложки для розмішування розтопленої сталі, чавуну в печі. Він же [сталевар] бере коцюбу у руки, Знову стає при вогні (Ярослав Шпорта, Запоріжці, 1952, 40); З молотками й коцюбами здружені, зміни йдуть до печей (Микола Рудь, Дон. зорі, 1958, 9). | ||
| + | Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, 1973. — Стор. 314. | ||
| + | держак залізного прута з розплесканим загнутим кінцем для перемішування палива, прочищення колосників в печі й вигрібання з неї жару, попелу. | ||
| + | |||
| + | Словник синонімів Караванського | ||
| + | КОЧЕРГА | ||
| + | коцюба; кочережка; мн. КОЧЕРГИ, (місце на кочерги) кочережник. | ||
| + | |||
| + | English-Ukrainian | ||
| + | DICTIONARY | ||
| + | 1. коцюба poker | ||
| + | 2. коцюба rabble | ||
| + | 3. коцюба rake | ||
Версія за 22:04, 21 травня 2021
Коцюба
Словник української мови
Академічний тлумачний словник (1970—1980)
КОЦЮБА́, и, жін.
1. Знаряддя у вигляді насадженого на держак залізного прута з розплесканим і загнутим кінцем для перемішування палива в печі й вигрібання з неї жару, попелу; кочерга. — В коцюби два кінці: один по мені, другий по вас (Нечуй-Левицький, II, 1956, 290); Гриць з тихим усміхом дивиться в огонь, держачи в руках коцюбу (Іван Франко, III, 1950, 280); Дружина коцюбою з печі вигрібає присок (Михайло Стельмах, Вел. рідня, 1951, 678).
♦ Бий його (тебе і т. ін.) коцюба! див. бити; Ні богові свічка, ні чортові коцюба див. бог; Носа (носочка) й коцюбою не дістати (не дістанеш) — дуже чванливий, гордий. Вона.. чванькувата — носочка й коцюбою не дістати (Марко Вовчок, VI, 1956, 293).
2. техн. Довгий металевий прут, розплесканий на кінці у вигляді ложки для розмішування розтопленої сталі, чавуну в печі. Він же [сталевар] бере коцюбу у руки, Знову стає при вогні (Ярослав Шпорта, Запоріжці, 1952, 40); З молотками й коцюбами здружені, зміни йдуть до печей (Микола Рудь, Дон. зорі, 1958, 9).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, 1973. — Стор. 314.
держак залізного прута з розплесканим загнутим кінцем для перемішування палива, прочищення колосників в печі й вигрібання з неї жару, попелу.
Словник синонімів Караванського КОЧЕРГА коцюба; кочережка; мн. КОЧЕРГИ, (місце на кочерги) кочережник.
English-Ukrainian DICTIONARY 1. коцюба poker 2. коцюба rabble 3. коцюба rake
Сторінки в категорії «Словник Грінченка і сучасність/Інститут філології»
Показано 200 сторінок цієї категорії (із 1376).
(попередні 200) (наступні 200)Файли в категорії «Словник Грінченка і сучасність/Інститут філології»
Показано 5 файлів цієї категорії (із 5).
