Дійсно
Дійсно, нар. = Дійсне. ДІЙСНО, присл. Те саме, що справді; в дійсності. — Ви дивуєтесь?.. А воно так дійсно було, — от я вам зараз оповім (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 255); — Вже б коли дійсно, як хто, може, підозріва, він сам украв коняку, то вже б розслідування виявило (Андрій Головко, II, 1957, 58); // Те саме, що достовірно. — Це твоя жінка хотіла мене спалить; дійсно вона, бо я її впіймав на гарячому вчинку (Нечуй-Левицький, III, 1956, 358); // у знач. вставн. сл. Уживається для підтвердження висловлення. [Руфін:] Так, дійсно, ти вгадав, я справді хворий (Леся Українка, II, 1951, 391); — Дійсно, смачна штука [кава], і яка запашна (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 10).
Зміст
Сучасні словники
Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)
Тлумачення слова у сучасних словниках
Ілюстрації
|
|
|
|
