Вія

Вія, вії, ж. Рѣсница. Спустила свої довгі вії на очі. Кв. І. 58. Ум. Війка.

Зміст

1 Сучасні словники
2 Ілюстрації
3 Медіа
4 Іншими мовами
5 Див. також
6 Джерела та література
7 Зовнішні посилання

Сучасні словники

Тлумачення слова у сучасних словниках ВІ́Ї, вій, мн. (одн. вія, ї, жін.). Волосинки, що вкривають краї повік. Його щастя, його доля — Мої чорні брови, Довгі вії, карі очі, Ласкавеє слово (Тарас Шевченко, I, 1951, 158); Очне яблуко захищене спереду двома складками шкіри — повіками, краї яких вкриті віями. Вії затримують пил (Анатомія і фізіологія людини, 8 кл., 1957, 157); * Образно. Обгортає [сонце] золотими своїми віями їхні білі, .. виснажені тіла (Остап Вишня, I, 1956, 203).

Вона мовчала й дивилась на калину. Але при останніх Уласових словах вона не втерпіла, підвела довгі вії і глянула Уласові просто в очі. (І. Нечуй-Левицький)

Ти сидиш навпроти, кучерява, І з-під вій на мене – блись та блись. У твоєму погляді лукавім Хитрість і захоплення сплелись. (В. Симоненко)

Юнак змахнув рукою лапаті сніжинки, що сідали на скроні та вії, й рушив уперед, прорізуючи густу заметіль. (М. Сиротюк)

– Питають пана! – озвалась дівчина і відійшла, прикривши очі густим серпанком вій. (Василь Шевчук)