Відмінності між версіями «Полушка»

Версія за 03:32, 5 грудня 2022

Полушка, -ки, ж. Полушка, 1/4 копейки. Грин. III. 546. Баба рака купила, три полушки дала; баба рака зварила, добра юшка була. Нп.

Визначення

1. ПОЛУШКА, и, жін., розм., заст. Старовинна мідна монета вартістю в одну четверту копійки;
// Одна четверта копійки грошей. — Не буде юшки, Хоч оддай я дві полушки! (Леонід Первомайський, Казка.., 1958, 31).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 7, 1976. — Стор. 104.

2. ПОЛУШКА — рос. грошова одиниця, яка перебувала на грошовому ринку впродовж 15 — поч. 20 ст. У 15 ст. П. — срібна монета, що дорівнювала 1/2 московської або 1/4 новгородської денги. Після реформи 1534 П. дорівнювала 1/4 копійки (0,68 г: 4 =0,17 г чистого срібла). Останні срібні полушки карбувалися 1613—45, за часів панування царя Михайла Федоровича. Із 1700 до 1810 карбувалися мідні полушки з написом «полушка», а 1839—1916 — «1/4 копейки».

Енциклопедія історії України: у 10 томах. — Том 8, 2011. — Стор. 337.

Тлумачення

Назва монети походить від слова «половина», адже цей номінал важив наполовину менше срібної денги. В історичних письмових джерелах згадується також під назвою «полуденьга». Також можна прослідкувати версію походження назви «полушка» від слова пол-уха, маючи на увазі хутряні розрахункові одиниці (наприклад, у словнику В.І. Даля). Цілою одиницею була шкурка тваринки (білки, соболя, куниці). У шкурки, розрізаної навпіл, залишалося лише одне вухо. А шкурка, розрізана вчетверо, звалася «пол-уха» або «пол-ушка». Довгий час полушка була синонімом найменшої суми грошей, що прослідковувалось в усній народній творчості, тобто приказках і прислів’ях («За морем тьолушка – полушка, да рубль перевоз»), а також в літературі («Ти одружишся чи я тебе прокляну, а маєток, як Бог свят! Продам і промотаю, і тобі полушки не залишу». А.С. Пушкін).

Історія монети

XIV—XVII ст.

Полушка з'явилася як срібна монета в кінці XIV ст. Перші монети – це поєднання руської та ординської символіки. Полушки карбували у Великому князівстві Московському з уділами з часу правління Василя Дмитровича, а також в Рязанському і Нижегородсько-Суздальському князівствах. Вважається, що чеканка полуденєг в цих князівствах почалася майже одночасно з Москвою. Вага монет різного періоду сильно варіюється і залежить від ваги денги.

Перша полушка з написом «ГОСУДАРЬ», що згодом став стандартом оформлення оборотної сторони, датується періодом царювання Василя III. На даний момент відомо вже більше восьми тисяч монет цього типу, доступних для вивчення.

Грошова реформа 1535 року, здійснена Оленою Глинською, уніфікувала полушку як загальнодержавний номінал, рівний ½ «московки» (московської денги) і ¼ «новгородки» (новгородської денги або копійки), і встановила для неї вагову норму близько 0,17 г. срібла. Полушку продовжували карбувати як срібний номінал аж до царювання Михайла Федоровича (1613—1645), допоки псування монетної стопи не зробило її випуск безглуздим.

Петро I (1700—1722 рр.)

В результаті грошової реформи Петро I вводить в обіг мідь, вирішивши почати з найдешевших номіналів – полушки і денги. В 1700 році незначним тиражем відкарбували півполушки, полушка ненадовго втратила статус монети найнижчого номіналу. Через малий тираж цих монет деякі нумізмати взагалі відносять їх до пробних. Перші мідні полушки (вага – 3,2 г., діаметр – 19 мм.) карбували по стопі 12 рублів 80 копійок з пуду міді.

Колекціонери розділяють полушки на три типи по варіантам оформлення. Перший з них з круговим написом на реверсі «ВСЕѦ• РОСIИ• САМОДЕРЖЕЦЪ» карбувався Набережним мідним монетним двором, що знаходився на території Кремля. Період випуску цих полушок закінчився в 1712 році. Через зміну монетної стопи їх вага в залежності від дати карбовки може сильно вирізнятися. В 1701—1703 рр., коли використовували стопу 15 рублів 44 копійки з одного пуду, полушка важила 2,67 г. Потім до кінця червня 1713 року Набережний двір використовував особливу мідну стопу – 19 рублів 20 копійок з пуду, тому такого типу полушка важила 2,13 г. при діаметрі 16-18 мм. В колі колекціонерів через напис на реверсі таку монету називають «Самодержець».

Другий тип полушок з’явився з початком роботи Кадашевського монетного двору в 1701 році, чиї різьбярі карбували напис на реверсі «ВСЕѦ РОСIИ ПОВЕЛIТЕЛЬ». Тому полушки даного типу нумізмати іменують відповідно «Повелитель». Монети цього типу спершу карбувалися з монетної стопи в 20 рублів з пуда міді, тому важать вони 2,05 г. при діаметрі 16-19 мм. Випускали ці монети до подвоєння монетної стопи в 1718 році, але з датою «҂АѰИI» встигли відкарбувати полушки як старого, так і нового типу.

З 1718 року мідяки карбували з 40-рубльової монетної стопи. Відповідно, вага полушки зменшилася вдвічі до 1,02 г. при діаметрі 13-15 мм. На монету такого діаметру вже не вліз би напис титулу разом з датою і номіналом, тому його скоротили до перших літер кожного слова – «ВРП». Звідси і нумізматична назва полушок даного типу. До 1721 року включно дату могли писати як літерами, так і цифрами.

Анна Іоанівна — Павло I (1730—1801 рр.)

Анна Іоанівна від початку свого правління відмовилася від 40-рубльової стопи, чим покращила грошовий обіг в Російській імперії. Тоді ж і відновили карбування полушок вже по 10-рубльовій мідній стопі (вага 4,1 г. при діаметрі 18,5-20,5 мм.). В 1730 році Красний монетний двір випустив 1 616 000 полушок. В якості заготівок часто використовували копійки 1728–1729 рр. Монети такого типу карбували й інші двори, серед яких: Кадашевський двір (з 1731 року), Плащильний млин на Яузі (з 1734 року) та монетний двір Єкатеринбургу (з 1736 року). Дизайн реверса повністью скопійований зі шведського далера.

Період карбування найважчих мідних монет в історії імперії за 8-рубльовою стопою обійшовся без полушок. З 1757 року почала діяти 16-рубльова стопа, карбування полушок відновили. Важила вона 2,56 г. при діаметрі 18 мм. Замість двоголового орла на аверсі зобразили Георгія Змієборця, а на реверсі з’явився вензель Єлизавети. Випуск був призупинений в 1759 році через відсутність місця цьому номіналу у новій серії монет, створеній за Петра III (так звані «барабанні» монети, через зображену на реверсі воєнну арматуру). Карбування полушок відновили вже за Катерини II, повернувшись до варіанту оформлення Єлизавети та змінивши лише вензель.

Кажучи про полушки Катерини II, варто зазначити, що на території Сибіру ходили окремі «сибірські» монети, ряд яких починався якраз з полушки. Через домішки золота і срібла їх карбували по 25-рубльовій стопі з пуду міді. Розміру полушки було недостатньо, щоб розмістити на реверсі якісне зображення герба Сибірського царства. Важили такі полушки 1,6 г. при діаметрі 18 мм, а карбували їх до 1780 року включно.

Прийшовши до влади, Павло I повернув 16-рубльову стопу, тому полушка, маючи діаметр 19 мм., знову важила 2,56 г. Дизайн його монети доволі аскетичний: на аверсі монограма імператора, а на реверсі вказаний номінал та рік випуску з монетним двором, що розділені між собою горизонтальною смугою. Монетні двори, що карбували полушку в той період: Єкатеринбурзький (ЄМ), Аннинський (АМ) та Сузунський (КМ) двори. Масове карбування продовжувалося до 1800 року.

Олександр I — Олександр III (1801—1894 рр.)

Олександр I зберіг монетну стопу та дизайн реверса, однак на аверс повернув двоголового орла. За масивні кільця з крапками, кількість яких дублює позначення номіналу, цей монетний ряд називають «кільцевики». Однак полушки Сузунського двору мають доволі тонкі кільця в порівнянні з полушками ЄМ. Різниця в технології карбування приводить до суттєвої різниці в діаметрі (19 мм. у Сузунського двору і всього 17,5 мм. у Єкатеринбурзького). Також перший двір зображував свої літери на аверсі, другий же залишає їх на реверсі. Випуск полушок тривав до зміни монетної стопи 1810 року, після якої її прибрали з монетного ряду.

Реформа Є. Канкріна прирівняла мідні гроші до такого ж номіналу в сріблі. ¼ копійки (минула полушка) випускалася за 16-рубльовою стопою і важила як і раніше – 2,56 г. при діаметрі 16 мм. Перша чеканка відбулася у Сузунському дворі. Вже потім долучилися Єкатеринбурзький, Колпінський двори. Існують пробні ¼ копійки сріблом з датою «1840» без зазначення монетного двору. Карбувалися до 1846 року.

В 1849 році почався випуск нового монетного ряду за 32-рубльовою стопою. Прибрали напис «СЕРЕБРОМЪ», оскільки курс рубля в міді і сріблі знову відрізнявся. Полушці повернули колишню назву, але видозмінили монограму імператора, придавши їй більш суворого вигляду. Важила нова полушка 1,28 г. при діаметрі 14,5 мм.

Останнє видозмінення полушки відбулося у 1867 році, коли стопа стала 50-рубльовою з пуду міді, а до масового карбування мідних грошей приєднався столичний двір. Карбувалася ¼ копійки вагою в 0,82 г. при діаметрі 13,2 мм.

Микола II (1894—1917)

Вперше вензель Миколи другого з’явився на монетах 1894 року. Усього лише два номінали мідних монет потребували змін: ¼ і ½ копійки. Їх встигли накарбувати в дуже обмеженій кількості, тиражем в 2000 штук, тому вони є одними з рідкісних монет Миколи II. Цікаво, що для ¼ копійки розробили свій варіант монограми. Верхні завитки букви «Н» мають три елементи, схожі з листям, тоді як у ½ копійки їх чотири.

Після проведення грошової реформи Вітте та призупинення випуску ¼ і ½ копійки, в 1910 році ці монети знову почали карбувати. Остання трансформація в дизайні цих монет відбулась у 1915 році з політичних причин. Вступивши у Першу світову війну, Російська імперія вирішила відмовитись від німецької назви «Санкт-Петербург» та змінити її на «Петроград». Відповідно, абревіатура «С.П.Б.» стала неактуальною і її прибрали. Без зазначення монетного двору ¼ копійки карбувалася незначними тиражами до 1916 року. Про полушки з датою випуску 1917 року нічого не відомо.

Джерела та література

• Шуст Р. М. Полушка // Енциклопедія історії України: у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін.; Інститут історії України НАН України. — К.: Наукова думка, 2011. — Т. 8: Па — Прик. — С. 377. — 520 с.: іл. — ISBN 978-966-00-1142-7.
• П. Г. Гайдуков «Младшие монетные номиналы средневековой Руси. Четверетцы, полушки и пула конца XIV—XVII в.» (рос.)
• Денежная система, золото, серебро и монеты на Руси и в Европе в XV—XVI вв. и после. (рос.)
• Монета полушка. Разновидности и типы. (рос.)
• Спаський І.Г. Русская монетная система. Л., 1970. (рос.)