Мідь

Мідь, ме́ді и міді, ж. 1) Мѣдь. І гуляли вони собі день як золото, другий як срібло, третій як мідь, хоч і додому їдь. Ном. № 11648. Хто б і не письменний був, так дивлячись... що повироблювано горорізьбою з міді... так і той би догадався. К. ЧР. А ворітечка з жовтої меді. 2) Апоплексическій ударъ у лошади.

Сучасні словники

Мідь (традиційна назва) або Купрум (назва хімічного елемента в новій хімічній термінології, від лат. Cuprum) (хімічний символ Cu) — хімічний елемент з атомним номером 29, що в чистому вигляді складає хімічну речовину мідь (до простої речовини назва «купрум» не застосовується). Атомна маса міді 63,546. Це пластичний ковкий перехідний метал червонувато-золотистого кольору (рожевий за відсутності оксидної плівки), добрий провідник тепла і електрики. Віддавна його широко використовувала людина.

Загальні відомості

Густина 8,940 r/см3. tпл 1084,5 °С; tкип 2540 °С. Твердість за Моосом — 2,5-3. Хімічно малоактивний. Домішки: Ag, As, Fe, Bi, Sb, Hg, Ge. Взаємодіє з галогенами, сіркою, селеном, утворює комплексні сполуки з ціанідами і ін. Солі одновалентної міді у воді практично нерозчинні й легко окиснюються до сполук двовалентної міді. Солі двовалентної міді добре розчинні у воді і в розбавлених розчинах повністю дисоційовані. Кларк міді 4,7·10-3 % за масою. В основних гірських породах її середній вміст трохи вищий (10-2). Мідь характерна для основного і кислого магматизму. При першому вона концентрується в магматичних і скарнових родововищах і поствулканічних колчеданних рудах. У зв’язку з гранітним магматизмом формуються мідно-порфірові і жильні родовища.

Походження назви

Латинська назва міді: «купрум» бере своє походження від назви острова Кіпр, де у давнину існував широкий промисел мідних предметів. Слово «мідь» (рос. медь, пол. miedź, чеськ. med) ймовірно бере свій початок від старонімецького «smida» (метал) чи «Schmied» (коваль, англ. Smith). Від цього слова утворились і споріднені назви — медаль, медальйон (фр. medaille). Алхіміки називали мідь — «венера» (Venus).