Самодержавець

Самодержавець, -вця, м. Самодержець. Шевч. II. 245.

Сучасні словники
Самодержавець, Самодержець, жця, чол. - не обмежений у своїй владі самодержавний правитель; монарх. З іронією говорить [Т. Шевченко] про обожнювання царськими блюдолизами самодержців (Життя і творчість Т. Г. Шевченка, 1959, 168); У порівт Помреж [помічник режисера], коли тримав вже в руках свої атрибути верховної влади на кону, був невмолимий, як самодержець (Юрій Смолич, Театр.., 1940, 125).
Ач якого Собі ми виблагали в бога Самодержавця (Тарас Шевченко, II, 1963, 405). Словник української мови: в 11 томах. — Том 9, 1978. — Стор. 33.