Ротмистр

Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук

Ротмистр, -ра, м. Ротмистръ. К. ЧР. 9, 116.

Визначення

Академічний тлумачний словник:

РО́ТМІСТР, а, чол. У дореволюційній російській кавалерії та жандармерії — офіцерський чин, що відповідав чинові капітана в піхоті й інших військах; офіцер у такому чині. В наметі вже чекала вся польська рада воєнна, комісари, полковники і ротмістри (Осип Маковей, Вибр., 1956, 548); Ротмістр наказав зв'язати книги, сердито висякався і вийшов, кинувши на Ольгу Петрівну злий погляд (Микола Олійник, Леся, 1960, 23).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 8, 1977. — С. 889.

Українська мала енциклопедія:

РОТМІСТР — старшинський ступінь кінноти в польському війську, звичайно комендант ескадрону. Відповідає українському сотникові. Були ротмістри і в Україні: в XVII ст. так звалися коменданти охотницьких (наємних) полків; а в XVIII ст. — тільки підполковники, як помічники полковника (Слабченко «Мал. Полк», 1909, ст. 112).

Українська мала енциклопедія: у 8 томах. — Том 7, 1964. — С. 1633-1634.

Історія

Звання «ротмістр» (нім. Rittmeister, від нім. Ritt — кавалерійський загін та нім. Meister — начальник) існувало вже у Великому князівстві Литовському. Це ранг між поручником та підполковником (полковником) у XVI–XVIII ст.. У полках іноземного строю того часу називався майором. Це також повітова шляхецька посада у Великому князівстві Литовському, тобто військовий командир шляхти з декількох християнських парафій повіту, керівник відповідної корогви, котрий призначався на посаду повітовим хорунжим.

Пізніше звання з’явилося і у німецькій та австрійській армії, а потім розповсюдилося в інших арміях Європи.

Російська імперія

Платон Олександрович Воєйков ротмістр, герой Севастопольської оборони (1854-1855)
Ротмістр польської національної кавалерії 1792 року, XIX ст.

У Російській імперії ротмістр — старший обер-офіцерський чин в кавалерії. В 1730-1731 роки зі створенням важкої кавалерії за німецьким зразком з’явилися нові назви чинів, серед котрих фігурував і ротмістр, відповідний IX класу Табелі про ранги. Ротмістром інколи називався військовий осавул при війському наказному отаманові Донського козачого війська. В 1798—1800 роки особливі назви козачих офіцерських чинів були прирівняні в рангах к офіцерам армійських гусарських полків, зберігши свої колишні назви. Так, чин осавула було прирівняно до чину ротмістра в кавалерії. Як правило, такий ротмістр-осавул командував козачою сотнею. Носив погони з блакитним просвітом на срібному полі без зірочок. В 1882 році гусарські й уланські полки були реорганізовані в драгунські, а для встановлення у всій кавалерії одноманітності в чинах, драгунські капітани були перейменовані в ротмістрів. Зі скасуванням чина майора у 1884 році ротмістр підвищився до VIII класу в Табелі про ранги.

Знаки розрізнення Російська імператорська армія
Шнур наплічний
еполет
погони
1908gus05-s09.png 1908ur03-e12.png 1908gus05-p09.png 1914-ur3-f12.png
Шнур наплічний
(1908)
Еполет
(1904)
Погон
(1907)

(1914)

Польська армія

Ротмістр (пол. Rotmistrz) — польське війскове звання в кавалерії в перід з XV до XX вв. Спершу ротмістр командував та міг стояти на чолі як піхотних (рота), так і кінних частин (корогва). Згодом ротмістром називався командир ескадрону. У такому вигляді чин проіснував до 1947 року, поки не був замінений на капітанське звання.

Німецька та австрійська армії

У Німецькій та Австро-Угорській імперіях ротмістр відповідав капітанському званню. У Першій світовій війні ротмістр командував ескадроном та інколи полком. У вермахті звання ротмістр зберіглося в кавалерійських частинах, а також в деяких частинах артилерії, і відповідало званню гауптман. В Австрії з 1945 по 1978 роки звання ротмістра було в жандармерії і поліції.

Інші армії

  • В Норвегії звання ротмістра (норв. rittmester) існує до сих пір в танкових і мотострілецьких підрозділах.
  • В Швеції звання ротмістра (швед. ryttmästare) було скасовано в 1960 році.
  • Ротмістри є в армії Чехії (чеськ. rotmistr), але відносяться вони до категорії прапорщиків (чеськ. praporčický sbor).
  • В Данії звання ротмістра (дан. ritmester) проіснувало до 1951 року.

Джерела

  • Вялікае княства Літоўскае: Энцыклапедыя / рэд. кал.: Г. П. Пашкоў (галоўны рэд.), Т. У. Бялова і інш. ; мастак З. Э. Герасімович. — 2-е выданне. — Мінск : Выд. «Беларуская Энцыклапедыя імя Пятруся Броўкі, 2005—2010. — Т. 1—3. — ISBN 978-985-11-0392-4. (біл.)
  • Thomas, Nigel; G. A. Embleton (2003). The German Army of World War I (1): 1914-15. Translated by G. A. Embleton. Osprey Publishing. ISBN 9781841765655. (англ.)
  • Ротмістр // Українська мала енциклопедія: 16 кн.: у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1964. — Т. 7, кн. XIII: Літери Риз — Се. — С. 1633-1634. — 1000 екз.
  • Академічний тлумачний словник української мови: в 11 томах. — Том 8, 1977. — С. 889.