Шляхта
Зміст
Словник Грінченка
Шляхта, -ти, ж. Шляхта, дворянское сословіе въ Польшѣ. Було шляхта знай чваниться, день і ніч гуляє, та королем коверзує. Шевч. 130. Ум. Шляхтонька, шляхточка.
Сучасні словники
Словник-довідник
Назва світських феодалів, поширена в Центральній Європі, особливо в Польщі і Литві у середні віки.
В XIV ст. шляхта включала тільки дрібних і середніх феодалів, з XVI ст. у неї були включені і крупні феодали - магнати. У XV - XVIII ст. на українських землях, що входили до складу Польщі і Литви, українські феодали були включені до стану шляхти. Після поділів Речі Посполитої у XVIII ст. шляхта, як правило, була зрівняна в правах із дворянством Росії, Австрії, Пруссії. (Див. Дворяни).
Академічний тлумачний словник
ШЛЯ́ХТА, и, жін. Дрібне дворянство колишньої феодальної Польщі.
У феодальній Польщі селянство було пригноблене панами — великими поміщиками — магнатами і дрібними — шляхтою (Нова історія. Підручник для 8 кл., 1956, 42); Звичайно, як поляк, Хоцінський любив дечого багато і прибільшити, прикинути зайве, маючи на думці піднести вгору, піддержати нижчу польську шляхту (Нечуй-Левицький, I, 1956, 158); Біля нього стояв червонопикий вусатий хорунжий і всяка дрібна шляхта (Олександр Довженко, I, 1958, 249);
Ілюстрації
|
|
|
|
Медіа
Див. також
