Копиток

Копито́к, -тка, м. Ум. отъ копит.

Сучасні словники

Словник української мови за редакцією Б.Д.Грінченка

Копито́к, -тка, м. Ум. отъ копит.

|| Копит, -та, м.

1) = Копито. А у мого коня золота грива, золота грива, сребраний копит. Чуб. III. 309. Не дба про те, що їх нога роздавить, або копит звіряти польового. К. Іов. 89.

2) мн. Копити. Раст. = Копитень. Ум. Копито́к, копи́тонько. Пінь мій сивий, золотії гриви, копитоньки золотії. МУЕ. III. 116. // Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958. Том 2, ст. 281.

Словари онлайн

КОПИТО́К, *тка́, ч.

Те саме, що копи́то́ 1.

• Задріботів [ослик] своїми чорними, господарем пильно підбарвленими й вичищеними копитками (Н. Королева);
• – Та ви їжте, пригощайтеся на здоров'я. Холодець у мене, як пісня, – з копитків (А. Крижанівський). // Словник української мови: у 20 т. / НАН України, Укр. мов.-інформ. фонд. — К. : Наукова думка, 2010

Ілюстрації

Цікаві факти

Матеріал з Вікіпедії

Копитняк європейський, копитняк звичайний (Asarum europaeum L.; народні назви — волосняк, підгорішник, підкопитник тощо) — рослина родини хвилівникових — Aristolochiaceae. Назва рослини — «копитник», напевно, походить від схожості листків із формою кінського копита.

Корені копитняка застосовують для регулювання менструацій, поліпшення травлення (при диспепсії), при гастритах, ентеритах, хворобах печінки та при жовтяниці. Рекомендують його також як заспокійливий засіб при істерії та відхаркувальний при бронхітах.

Усю рослину використовують при хворобах серця, туберкульозі легень, нервовому збудженні, мігренях, золотусі, отруєннях грибами, набряках і як допоміжний засіб при пологах. Зовнішньо свіжі листки прикладають при головних болях, до гнійних ран, корінь застосовують як нюхальний засіб при нежиті, глухоті, паралічі язика.

У гомеопатії копитняк використовують проти алкоголізму та при істерії. У ветеринарній практиці водний настій кореня вживають проти застарілих лишаїв, корости і злоякісних виразок у коней, а також як блювотний, проносний протиглисний та потогінний засіб.