Копитки

Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук

Копитки́, -ків, м. мн. = Копитень.

Сучасні словники

Словник української мови за редакцією Б.Д.Грінченка

Копитки́, -ків, м. мн. = Копитень. // Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958. Том 2, ст. 281.

Ілюстрації

Копитень.jpg Копитки 1.jpg Копитки.jpg

Медіа

Цікаві факти

Матеріал з Вікіпедії

Копитняк європейський, копитняк звичайний (Asarum europaeum L.; народні назви — волосняк, підгорішник, підкопитник тощо) — рослина родини хвилівникових — Aristolochiaceae. Назва рослини — «копитник», напевно, походить від схожості листків із формою кінського копита.

Ефірна олія, в якій міститься евгенол, використовується в зуболікувальній практиці, а також у парфумерії. Отруйні всі органи рослини, особливо кореневище й корені, в яких містяться отруйні речовини азарон, діазарон та інші. Особливо токсичний копитняк для коней. У природі тварини не поїдають копитняк, отруєння бувають випадковими.

Копитняк можна розводити в садах і парках як декоративну рослину, особливо в затінених місцях, де не можуть зростати інші рослини.

Заготовляють листки навесні та на початку літа, зриваючи їх з черешками або зрізуючи ножами чи серпами і складають у кошики. Сировину переробляють у день збирання. Кореневища викопують восени, промивають у холодній воді і сушать у затінку або в сушарках при температурі 50° С. Зберігають у коробках у сухому, прохолодному місці.

Див. також

Cпоріднені слова зі словника Бориса Грінченка

Копитень

Копитце

Копиток

Копит