М’якушка

Матеріал з Київський університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук

М’якушка и мнякушка, -ки, ж. 1) Мякишъ хлѣбный. Син на снідання нарізав беззубому батькові самих шкуринок, а собі брав м’якушку. Грин. І. 296. 2) О человѣкѣ: мягкосердечный, добрый. Я, бачте, такий чоловік м’якушка, що нехай де яка пригода або журба, або смуток, то зараз там мої й жалощі. МВ. (КС. 1902. X. 155). Ум. М’якушечка и мнянушечка.

Сучасні словники


М'ЯКУШКА, и, жін.

1. М'яка частина хліба та хлібних виробів, що міститься під скоринкою. Балика добре перев'язав її [рану], покривши м'якушкою хліба і павутинням (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 37).

2. перен., ірон., зневажл. М'якосердий, добрий (про людину). — Я, бачте, такий чоловік — м'якушка, що нехай де яка пригода, або журба, або смуток, то зараз там мої і жалощі... (Марко Вовчок, VI, 1956, 271); — Ах, — скрикнула Густя, — він умлів! — І заломила руки. — Не бійся.. ти, м'якушко, — відказав Густав, — нічого такому злодієві не станеться! (Іван Франко, III, 1950, 375).



М'яку́шка и мняку́шка, -ки, ж. 1) Мякишъ хлѣбный. Син на снідання нарізав беззубому батькові самих шкуринок, а собі брав м'якушку. Грин. І. 296. 2) О человѣкѣ: мягкосердечный, добрый. Я, бачте, такий чоловік — м'якушка, що нехай де яка пригода або журба, або смуток, то зараз там мої й жалощі. МВ. (КС. 1902. X. 155). Ум. м'якушечка и мнянушечка.

Ілюстрації

Хлеб2.jpg Добрый.jpg Хлеб.jpg

Медіа

Цікаво

«М’якушка»

Борис Георгійович Вовк

(1929-2004)

Письменник і журналіст Борис Вовк народився 30 червня 1929 року в м. Новосибірську.

У 1952 році він закінчив Київський державний університет ім. Т. Г. Шевченка. З 1956 року Б. Вовк працював у Національній радіокомпанії України: в редакції для дітей та юнацтва, головним редактором редакції літературно-драматичного мовлення, у відділі іномовлення, оглядачем аналітичного відділу. Борис Вовк є автором монографії «З мікрофоном у світі прекрасного» (1967), книги гуморесок «Виробнича травма» (1980). Відомий він і як дитячий письменник. Б. Г. Вовк опублікував книги казок «М’якушка» (1976; рос. пер. – 1987), «Чому без рога немає носорога» (1981), «Побачити невидимку» (1987), книгу оповідань та казок «Лисиччин місток» (1985), книжки-картинки «Квіти» (1986) та «Журавлина» (1989), в яких навчав дітей любити рідну землю, творити добро. Усі твори автора вийшли друком у Києві. Помер Борис Вовк 20 липня 2004 року у Києві.

Див. також

Джерела та література

  1. Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, 1973. — Стор. 838.
  2. Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.

Том 2, ст. 458.

Зовнішні посилання