Серце

Матеріал з Київський університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук

Серце, -ця, с.

Будова

Серце — порожнистий м’язовий орган, що має форму конуса. Воно розташоване всередині грудної клітки. У лівій половині грудної клітки розміщується 2/3 серця, і тільки 1/3 лежить у правій її половині. Вважають, що розміри серця відповідають у середньому розмірам складеної в кулак кисті руки даної людини. Маса серця в дорослої людини становить 250–350 г.


Серце — порожнистий м’язовий орган. Складаєть ся із чотирьох камер: двох пе редсердь і двох шлуночків. Лі ва і права частини серця розді лені суцільною перетинкою. Між передсердями і шлуночками знаходяться передсердно-шлуночкові отвори (клапани): двостулковий — в лівій поло вині і тристулковий — в правій половині серця, півмісяцеві клапани — на виході аорти з лівого шлуночка і легеневої артерії з правого шлуночка. Стінки серця утворені трьома оболонками. Внутрішня обо лонка називається ендокардом, середня м’язова — міокардом і зовнішня — епікардом. Зовні серце оточене еластичним міш ком — перикардом, який оберігає серце від перерозтягування при заповненні його кров’ю. За величиною серце кожної людини приблизно відповідає її кулакові, а за формою нагадує конус. Верхівка серця направлена вниз вліво і вперед. Основа серця направлена вверх і назад до хребта. Його довга вісь від верхівки до основи дорівнює 12-13 см. Поперечний розмір — 9-10 см, а розмір в сагітальному, передньо-задньому на прямку — 6-7 см./Маса серця у дорослих чоловіків близько 300, у жінок — 220 г. Загальний об’єм серця у чоловіків дорівнює 700-900, у жінок — 500-600 мл. Кровопостачання серця здійснюється через вінцеві артерії, які починаються біля виходу аорти.

Властивосты серцевого м"язу

Властивості серцевого м’язу. Збудливість Провідність Автоматизм Перед вивченням питання про властивості серцевого м’язу, розповідаю про лікаря, засновника наукової анатомії Везалія: “Одного року Везалій в присутності глядачів зробив розтин трупа людини, щоб з’ясувати причину смерті. Який же був жах всіх присутніх і самого Везалія, коли всі побачили слабко працююче серце! За це лікарю був винесений вирок до страти”. Як же пояснити цей факт? Невже Везалій не зміг відрізнити: жива чи мертва людина? Далі дається поняття про автоматію серця.

Досліди О.Кулябко. 1902 р. російський фізіолог О.Кулябко оживив серце дитини, яка вмерла від запалення легень. Цікаво те, що серце було вийня¬те із грудної клітки через 20 год після смерті дитини. Повідомивши цей історичний факт, учитель пропонує учням проблемне питання: — Як пояснити те, що серце, навіть поза організмом, продов¬жує працювати? Річ у тому, що деякі нервово-м'язові утворення, у яких вини¬кає збудження, що обумовлює роботу серця, містяться в самому серці. Перше скорочення серця починається в правому передсер¬ді, куди впадають вени. Ця ділян¬ка перестає скорочуватися остан¬ньою. Збудження, яке виникло в цій ділянці, передається на інші відділи серця й зумовлює ритм його роботи. І якщо можливо зму¬сити серце працювати поза орга¬нізмом, це насамперед пов'язано з діяльністю тих ділянок серця, де є скупчення особливих нерво¬во-м'язових утворень.

Властивості серцевого м’язу

1 Збудливість 
2 Провідність 
3 Автоматизм 

Перед вивченням питання про властивості серцевого м’язу, розповідаю про лікаря, засновника наукової анатомії Везалія: “Одного року Везалій в присутності глядачів зробив розтин трупа людини, щоб з’ясувати причину смерті. Який же був жах всіх присутніх і самого Везалія, коли всі побачили слабко працююче серце! За це лікарю був винесений вирок до страти”. Як же пояснити цей факт? Невже Везалій не зміг відрізнити: жива чи мертва людина? Далі дається поняття про автоматію серця.

Досліди О.Кулябко.

1902 р. російський фізіолог О.Кулябко оживив серце дитини, яка вмерла від запалення легень. Цікаво те, що серце було вийня¬те із грудної клітки через 20 год після смерті дитини.

Річ у тому, що деякі нервово-м'язові утворення, у яких вини¬кає збудження, що обумовлює роботу серця, містяться в самому серці. Перше скорочення серця починається в правому передсер¬ді, куди впадають вени. Ця ділян¬ка перестає скорочуватися остан¬ньою. Збудження, яке виникло в цій ділянці, передається на інші відділи серця й зумовлює ритм його роботи. І якщо можливо зму¬сити серце працювати поза орга¬нізмом, це насамперед пов'язано з діяльністю тих ділянок серця, де є скупчення особливих нерво¬во-м'язових утворень

Кровопостачання серця.

Кровопостачання серця людини здійснюється двома основними судинами – правою і лівою вінцевими артеріями, що починаються від аорти відразу вище півмісяцевих клапанів. Той факт, що судини серця починаються з пазух аорти, свідчить про те, що у фазу систоли їх устя будуть закриті стулками півмісяцевих клапанів. Отже, кровопостачання серця відбувається у фазу діастоли. Півмісяцеві клапани в цей період будуть закритими і кров вільно проникає у коронарні судини. Кровоплину через артеріальні і венозні судини сприяє розслаблення міокарда у фазу діастоли. Ліва вінцева артерія виходить з лівої пазухи аорти. Вона репрезентована коротким, широким стовбуром довжиною 8-10 мм, який ділиться на 2-3 великі гілки: передню міжшлуночкову, що розміщується в передній поздовжній борозні; огинаючу гілку, яка проходить у вінцевій борозні на діафрагмальну поверхню серця; крім того, може бути непостійна діагональна гілка, яка бере свій початок в місці поділу лівої вінцевої артерії. Права вінцева артерія починається в правій пазусі аорти, проходить між вушком правого передсердя і артеріальним конусом. Далі вона проходить по вінцевій борозні між правим передсердям і шлуночком, переходить на задню поверхню, де і закінчується задньою міжшлуночковою артерією. Кожна вінцева артерія має певні зони кровопостачання. Гілки лівої вінцевої артерії кровопостачають переважно ліву половину серця: ліве передсердя і вушко, передню і більшу частину задньої стінки лівого шлуночка, частину передньої стінки правого шлуночка і передні 2/3 міжшлуночкової перегородки. Права вінцева артерія кровопостачає праву половину серця: праве передсердя, задню стінку і частину передньої правого шлуночка, міжпередсердну і задню третину міжшлуночкової перегородки, частину задньої стінки лівого шлуночка. З появою праць В.Н.Шевкуненка і його школи з’явилась можливість розглядати будову вінцевих артерій по двох основних типах – магістральному і розсипному. За даними М.С.Лисицина, магістральний тип будови лівої вінцевої артерії зустрічається у 50 % випадків, розсипний – в 36 %, перехідний – в 14 %. Права вінцева артерія ділиться за магістральним типом в 87 % випадків, в 13 % тип розгалуження наближається до розсипного. Це має суттєве практичне значення, тому що тромбоз однієї з магістралей веде до значного некрозу стінки. Вени серця. Кров від серця відтікає по венах серця. При цьому, від лівих відділів серця і частково з правого шлуночка кров збирається у вінцевий синус, який розміщений на задній поверхні серця в проміжку між шлуночками і передсердями і відкривається в праве передсердя. Кров від правого передсердя відтікає у вени, які відкриваються безпосередньо в праве передсердя. Є додаткові тонкостінні венозні колектори, які відкриваються в камери серця. Це так звані вени Табезія-В’єсена. В умовах підвищеного навантаження на серце через ці судини відбувається частковий викид крові безпосередньо в порожнини шлуночків і передсердь, що забезпечує хвилинний об’єм кровообігу, а відповідно, оптимальні умови для надходження до кардіоміоцитів поживних речовин і кисню. Іннервація серця відбувається за рахунок симпатичних, парасимпатичних нервів. Ці нерви утворюють переднє і заднє аортальне сплетення. Гілки від них йдуть до м’яза серця. Серце має провідну систему, яка здійснює координацію роботи окремих його камер і в цілому його ритмічну діяльність. Елементи провідної системи закладені в міокарді. Це передсердно-шлуночковий, синусно-передсердний вузли та передсердно-шлуночковий пучок. При порушенні їх провідності можуть наступати блоки.


Ілюстрації

Серце2.jpg Серце3.jpg

Медіа


Цікаві факти

Ембріологія

Серце розвивається із двох симетричних зачатків спланхічної мезодерми на 3-му тижні внутрішньоутробного розвитку, які зливаються пізніше в одну трубку. Розміщене воно в ділянці шиї. Завдяки швидкому росту трубки і видовження її, вона утворює S-подібну петлю. Первинні скорочення серця починаються на дуже ранній стадії розвитку, коли м’язову тканину в його стінках ледве можна розпізнати. Серце першим починає скорочуватися і останнім закінчує свої рухи. Далі S-подібна трубка збільшується, відбувається поділ однопорожнинного серця на праву і ліву половини. Цей поділ розпочинається з утворення перегородки передсердь, яка починає свій ріст із задньоверхньої стінки передсердь. Шляхом росту зверху вниз перегородка ділить первинне передсердя на два: ліве з легеневими венами і праве з порожнистими венами. Внаслідок порушення ембріогенезу можуть виникнути вроджені вади. Часто зустрічаються дефекти перегородки. Перегородка передсердь має в середині овальний отвір, через який в зародковому кровообігу частина крові із правого передсердя надходить безпосередньо у ліве. Шлуночки також діляться на правий і лівий шляхом росту перегородки знизу. Кінцевий розподіл серця закінчується роз’єднанням артеріального стовбура на аорту і легеневий стовбур. У постнатальному періоді овальні отвори, а також з’єднання між легеневим стовбуром і аортою закриваються. Незаростання їх чи недорозвиток якого-небудь із елементів веде до утворення вроджених вад. Наприклад, тетрада Фалло: стеноз легеневого стовбура, дефект міжшлуночкової перегородки, зміщення аорти вправо, гіпертрофія правих відділів серця. Серце більшою своєю частиною (2/3) лежить у лівій половині грудної порожнини, меншою частиною (1/3) у правій. Поздовжня вісь серця спрямована косо: зверху вниз, справа наліво і ззаду наперед. Форма серця непостійна і залежить від віку, конституції. У серці розрізняють 3 поверхні: передню (груднинно-реберну), нижню (діафрагмальну) і задню (хребетну). Передня поверхня серця випукла і тільки частиною своєю прилягає до груднини і реберних хрящів, відділяючись від них перикардом. З боків вона відділена від передньої грудної стінки, крім перикарда, реберно-медіастинальними пазухами і передніми краями легень. Передня поверхня утворена невеликою частиною правого передсердя, більшою частиною правого шлуночка, вушком лівого передсердя і верхівкою лівого шлуночка. На передній поверхні серця розрізняють дві борозни: вінцеву і передню поздовжню. Вінцева борозна проходить по межі, що розділяє передсердя від шлуночків. У цій борозні розміщуються права і ліва вінцеві артерії. Передня поздовжня борозна відповідає вентральному краю міжшлункової перегородки. В передній поздовжній борозні проходить низхідна міжшлуночкова гілка лівої вінцевої артерії. Задня поверхня серця прилягає до органів заднього середостіння – стравоходу і грудної аорти. Цю поверхню складають ліве і праве передсердя і частково лівий шлуночок. При цьому слід мати на увазі, що частина лівого передсердя не покрита перикардом, а саме цією своєю частиною серце прилягає до стравоходу. Нижня поверхня утворена в основному за рахунок лівого шлуночка і частково – правого. Права границя серця утворена за рахунок верхньої порожнистої вени і правого передсердя; ліва – легеневою артерією і вушком лівого передсердя; нижня – правим шлуночком і частково лівим. Рівні, що відповідають границям серця, зазначені нижче: Права границя йде дугоподібно від верхнього краю ІІІ до нижнього краю V реберного хряща, на відстані 2-2,5 см від правої стернальної лінії. Нижня границя простягається від нижнього краю V реберного хряща косо, вліво і вниз, до п’ятого лівого міжреберного проміжку – не доходячи 1 см до лівої середньоключичної лінії. Ліва границя в проміжку I-ІІ ребер на 2 см від краю груднини, від ІІІ ребра і до нижньої границі, тобто V реберного хряща на відстані 1,5-2 см до середини лівої середньоключичної лінії.

Більше читайте тут: [1]