Бусурман

Бусурман и бусурмен, -на, м. Басурманъ, магометанинъ, иновѣрецъ. Ой панночкошаблюко, панночко наша! з бусурманом зустрівалась, та й не двічи цілувалась. Чуб. V. 935. Кримці та нагайці, безбожні бусурмени. АД. І. 114.

Сучаснісловники

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

БУСУРМА́Н, БУСУРМЕ́Н, а, чол. 1. заст., нар.-поет. Про людину іншої віри (переважно про магометанина). «Ріж! і бий! Катуй невіру бусурмана!» Кричать за муром (Тарас Шевченко, I, 1951, 201); Хто не знає «Мекки», куди збиралось з цілого повіту панство, як на Магометову могилу бусурмани з цілого світу? (Панас Мирний, II, 1954, 106); — Три роки вибув я на каторзі турецькій.. Покалічено тоді мене добре. А надто годували погано бусурмени: цвілими сухарями та смердючою водою (Борис Грінченко, I, 1963, 345); Бусурман ступив, хитаючись, вперед. І впав лицем в шорсткий намет (Микола Бажан, Роки, 1957, 235). 2. Уживається як лайливе слово. — Ходив на той куток, батько посилали до одного чоловіка. Тогобіцькі парубки погнались, ледве втік. От бусурмени! (Марко Кропивницький, II, 1958, 129); — Ванюшко, що ж це ти, бусурмане, цураєшся дядька Ларівона? .. То ти казав, що я тобі за батька рідного був, а це й писати лінуєшся(Віталій Логвиненко, Давні рани, 1961, 27).

словопедія

БУСУРМАН бусурман; ч. (тат.) 1. Татари, що збирали данину з населення. 2. перен. Невірний, розпутник.

УКРЛІТ.ORG_Cловник

БУСУРМА́Н, БУСУРМЕ́Н, а, ч. 1. заст., нар.-поет. Про людину іншої віри (переважно про магометанина). "Ріж і бий! Катуй невіру бусурмана!" Кричать за муром (Шевч., І, 1951, 201); Хто не знає "Мекки", куди збиралось з цілого повіту панство, як на Магометову могилу бусурмани з цілого світу? (Мирний, IІ, 1954, 106); — Три роки вибув я на каторзі турецькій.. Покалічено тоді мене добре. А надто годували погано бусурмени: цвілими сухарями та смердючою водою (Гр., І, 1963, 345); Бусурман ступив, хитаючись, вперед. І впав лицем в шорсткий намет (Бажан, Роки, 1957, 235). 2. Уживається як лайливе слово. — Ходив на той куток, батько посилали до одного чоловіка. Тогобіцькі парубки погнались, ледве втік — От бусурмени! (Кроп., II, 1958, 129); — Ванюшко, що ж це ти, бусурмане, цураєшся дядька Ларівона? .. То ти казав, що я тобі за батька рідного був, а це й писати лінуєшся (Логв., Давні рани, 1961, 27).

Іноземнісловники

Словари и энциклопедии на Академике

бусурман — бусурме/н, а, ч. 1) заст., нар. поет. Про людину іншої віри (перев. про магометанина).

Ілюстрації

Зовнішніпосилання

басурман

Басурма́н: • Басурман, басурманин (искаженное от «мусульманин»[1]) — неприязненное обозначение человека иной (нехристианской) — обычно мусульманской — веры. Неправославный, иноверец, иноземец.[2][3] • «Басурман» — роман И. И. Лажечникова.