Відмінності між версіями «Віртуальний музей/Київ»
| (не показані 15 проміжних версій 3 учасників) | |||
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
| − | + | {{Шаблон:Віртуальний музей/Меню}} | |
| − | + | {|class="wikitable" style="font-weight:bold; font-size:14px; background-color:#d7fff1" width="100%" | |
| + | |[[Мовчун Антоніна Іванівна]]. НДЛ грінченкознавства Київського університету імені Бориса Грінченка | ||
| + | |} | ||
| − | + | '''Київський період життя Бориса Грінченка''' ('''1902 – 1909 рр.''') пов'язаний насамперед із роботою над [[«Словарь_української_мови»|Словником]]. | |
| + | На початку літа '''1902 року''' Грінченки оселилися на вул. Паньківській, 8 ([http://wiki.kmpu.edu.ua/%D0%A4%D0%B0%D0%B9%D0%BB:Memorial_2_1202.jpg фото будинку]). Ця частина Києва - Володимирська вулиця з прилеглою Паньківщиною, - завдячуючи університету св. Володимира і розташованим на ній гімназіям, вважалася районом інтелігенції. | ||
| − | Історія Словника, що приніс Б.Грінченкові найбільше слави, | + | Історія Словника, що приніс Б. Грінченкові найбільше слави, тривала довго. Над Словником ще в '''60-х рр ХІХ ст.''' розпочав роботу [http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9A%D1%83%D0%BB%D1%96%D1%88_%D0%9F%D0%B0%D0%BD%D1%82%D0%B5%D0%BB%D0%B5%D0%B9%D0%BC%D0%BE%D0%BD_%D0%9E%D0%BB%D0%B5%D0%BA%D1%81%D0%B0%D0%BD%D0%B4%D1%80%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87 П. Куліш]. Літ, мабуть, із тридцять над ним працювали київські гуртки та громадки, особливо студентські, київські літератори та вчені. Мабуть, на кінець ХІХ ст. важко було б назвати того з українських діячів, хто б не зробив внеску у формування картотеки. Зрештою на поч. ХХ ст. |
| + | редколегія [http://uk.wikipedia.org/wiki/Кіевская_старина «Киевская старина»] оголосила про те, що додатком до часопису буде виходити український словник. Але скоро стало зрозуміло, що виконати роботу з укладання Словника зможе тільки самовіддана в праці, патріотична й сильна особистість. Таким єдиним працівником і був [http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%93%D1%80%D1%96%D0%BD%D1%87%D0%B5%D0%BD%D0%BA%D0%BE_%D0%91%D0%BE%D1%80%D0%B8%D1%81_%D0%94%D0%BC%D0%B8%D1%82%D1%80%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87 Б. Грінченко]. Редакція поставила перед письменником дуже жорсткі умови: словник мав бути закінченим до '''1 листопада 1904 року''' і виставлений на академічний конкурс. При цьому Б. Грінченкові дали всього 49 тис. слів («А це мізерія перед справжніми скарбами нашої мови!»). | ||
| − | Часу було так мало, що останні | + | Часу було так мало, що останні півтора роки Борисові й Марії «доводилося сидіти над ним 10-11 год. щоденно». Грінченки покинули не тільки всяку роботу, а й читання та листування. Письменника не зупиняла відмова редакції виділити додаткові кошти на виписування слів. Цю роботу, доки він редагував, безкоштовно робила Марія Загірня. |
| − | + | Словник – пам'ятка наукового подвигу Б. Грінченка та його дружини. Вони за короткий термін виконали роботу, яку чи й змогла б здійснити ціла наукова установа. | |
| − | У '''1906 році''' Словник було відзначено другою премією М.Костомарова. | + | У '''1906 році''' Словник було відзначено другою премією [http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9A%D0%BE%D1%81%D1%82%D0%BE%D0%BC%D0%B0%D1%80%D0%BE%D0%B2_%D0%9C%D0%B8%D0%BA%D0%BE%D0%BB%D0%B0_%D0%86%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87 М. Костомарова]. |
| − | Київський період Б.Грінченка ознаменований активізацією його громадської роботи, пов’язаної із товариством «Просвіта» та організацією української преси. У '''1905 р.''' | + | |
| + | Київський період Б. Грінченка ознаменований також активізацією його громадської роботи, пов’язаної із товариством [http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9F%D1%80%D0%BE%D1%81%D0%B2%D1%96%D1%82%D0%B0 «Просвіта»] та організацією української преси. | ||
| + | У '''1905 р.''' ним заснована газета [http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%93%D1%80%D0%BE%D0%BC%D0%B0%D0%B4%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B0_%D0%B4%D1%83%D0%BC%D0%BA%D0%B0_%28%D0%B3%D0%B0%D0%B7%D0%B5%D1%82%D0%B0%29 «Громадська Думка»], яку '''1906 р.''' заборонили, а самого Б. Грінченка заарештували. Після закриття газети з '''1906 р.''' налагоджено випуск [http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A0%D0%B0%D0%B4%D0%B0_%28%D0%B3%D0%B0%D0%B7%D0%B5%D1%82%D0%B0%29 «Ради»] та літературно-громадського журналу «Нова Громада» ('''1906 р.'''). У фондах Музею зберігається річний комплект журналу. | ||
| − | '''1907 р.''' над «Просвітою» нависла загроза закриття | + | '''1907 р.''' над «Просвітою» нависла загроза закриття. Б. Грінченка було знову заарештовано. Його сусідами по камері була [http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9B%D0%B5%D1%81%D1%8F_%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D0%BA%D0%B0 Леся Українка] з сестрою [https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9A%D0%BE%D1%81%D0%B0%D1%87-%D0%9A%D1%80%D0%B8%D0%B2%D0%B8%D0%BD%D1%8E%D0%BA_%D0%9E%D0%BB%D1%8C%D0%B3%D0%B0_%D0%9F%D0%B5%D1%82%D1%80%D1%96%D0%B2%D0%BD%D0%B0 Ольгою]. У Либідському жандармському участку потрапив у камеру, в якій сиділа раніше донька Настя: зрозумів це, знайшовши її напис на стіні. |
| − | '''1908 рік''' – рік страшних випробувань для Б.Грінченка. Марії зробили складну операцію, Настю, в якої ледь душа трималася в тілі, під вікнами квартири вартували жандарми. '''1 жовтня | + | '''1908 рік''' – рік страшних випробувань для Б. Грінченка. Марії зробили складну операцію, Настю, в якої ледь душа трималася в тілі, під вікнами квартири вартували жандарми. '''1 жовтня 1908 р.''' 23-річна Настя померла. У '''лютому 1909 р.''' помер і її крихітний син Воля. |
| + | Цього ж року померла і мати письменника, яку він дуже любив. | ||
Титанічна робота без вихідних і відпусток, пережите горе спровокували в Грінченка вибух пригаслого туберкульозу. Лікування в Будаївці (Боярці) не допомогло. | Титанічна робота без вихідних і відпусток, пережите горе спровокували в Грінченка вибух пригаслого туберкульозу. Лікування в Будаївці (Боярці) не допомогло. | ||
| − | У '''серпні 1909 року''' Грінченко | + | У '''серпні 1909 року''' Грінченко склав заповіт (духівницю). Все своє майно Грінченко заповідав товариству «Просвіта». На кошти від видань творів і поставлених спектаклів «Просвіта» повинна була збудувати (в Києві чи в селі) українську школу імені Володимира Грінченка, а також підтримувати в порядку могили «дочки моєї Анастасії Борисівни Грінченко і її сина, мого внука Володимира Грінченка». Бібліотека мала б зберігатися як єдиний фонд і не змішуватися із загальною бібліотекою «Просвіти». |
| + | На жаль, волі письменника не виконали. | ||
| − | + | У '''вересні 1909 року''' Борис із вірною супутницею Марією виїхав на лікування в Італію. «Може, пишна блакить / І широкеє море / Зможуть болі втишить, / Вколисать моє горе….», – написав перед поїздкою. Виїжджав за здоров’ям, за теплом, а виявилося – у вічність… | |
==Фото== | ==Фото== | ||
{|style="width: 100%" | {|style="width: 100%" | ||
| − | |[[Файл:Slovar gr 1202.jpg|thumb|left]] | + | |[[Файл:Slovar gr 1202.jpg|thumb|left|[[«Словарь української мови»]]]] |
| − | |[[Файл:Prosvita 1 1202.jpg|thumb|left]] | + | |[[Файл:Prosvita 1 1202.jpg|thumb|left|Обрання Б.Грінченка членом "[http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%92%D1%81%D0%B5%D1%83%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B5_%D1%82%D0%BE%D0%B2%D0%B0%D1%80%D0%B8%D1%81%D1%82%D0%B2%D0%BE_%C2%AB%D0%9F%D1%80%D0%BE%D1%81%D0%B2%D1%96%D1%82%D0%B0%C2%BB_%D1%96%D0%BC%D0%B5%D0%BD%D1%96_%D0%A2%D0%B0%D1%80%D0%B0%D1%81%D0%B0_%D0%A8%D0%B5%D0%B2%D1%87%D0%B5%D0%BD%D0%BA%D0%B0 Просвіти]"]] |
| − | |[[Файл:Prosvita1202.jpg|thumb|left]] | + | |[[Файл:Prosvita1202.jpg|thumb|left|Статут товариства «Просвіта» із редагуванням Б. Грінченка]] |
|- | |- | ||
| − | |[[Файл:Nastya gr 1202.jpg|thumb|left]] | + | |[[Файл:Nastya gr 1202.jpg|thumb|left|Настя]] |
| − | |[[Файл:Novagromada1202.jpg|thumb|left]] | + | |[[Файл:Novagromada1202.jpg|thumb|left|Нова Громада]] |
| − | |[[Файл:Memorial_2_1202.jpg|thumb|left]] | + | |[[Файл:Memorial_2_1202.jpg|thumb|left|Вул.Гоголівська, 8 з меморіальною дошкою]] |
|- | |- | ||
| − | |[[Файл:Memorial_1_1202.jpg|thumb|left]] | + | |[[Файл:Memorial_1_1202.jpg|thumb|left|Грінченко (меморіальна дошка на Гоголівській вул.)]] |
| − | |[[Файл:Mariya_gr_1202.jpg|thumb|left]] | + | |[[Файл:Mariya_gr_1202.jpg|thumb|left|Марія]] |
|[[Файл:Dzvinok_1202.jpg|thumb|left]] | |[[Файл:Dzvinok_1202.jpg|thumb|left]] | ||
|- | |- | ||
| − | |[[Файл:Duh zapovit1202.jpg|thumb|left]] | + | |[[Файл:Duh zapovit1202.jpg|thumb|left|Духовний Заповіт Грінченка]] |
| − | |[[Файл:Dubove_lustya1202.jpg|thumb|left]] | + | |[[Файл:Dubove_lustya1202.jpg|thumb|left|[http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%90%D0%BB%D1%8C%D0%BC%D0%B0%D0%BD%D0%B0%D1%85 Альманах] "Дубове листя"]] |
|} | |} | ||
==Див. також== | ==Див. також== | ||
| + | *[[Віртуальний музей/Слобожанщина|Віртуальний музей: Слобожанщина]] | ||
| + | *[[Віртуальний музей/Харків|Віртуальний музей: Харків]] | ||
| + | *[[Віртуальний музей/Херсон|Віртуальний музей: Херсон]] | ||
| + | *[[Віртуальний музей/Луганщина|Віртуальний музей: Луганщина]] | ||
| + | |||
| + | |||
| + | [[Категорія:Віртуальний музей]] | ||
Поточна версія на 22:33, 1 червня 2023
|
| Мовчун Антоніна Іванівна. НДЛ грінченкознавства Київського університету імені Бориса Грінченка |
Київський період життя Бориса Грінченка (1902 – 1909 рр.) пов'язаний насамперед із роботою над Словником. На початку літа 1902 року Грінченки оселилися на вул. Паньківській, 8 (фото будинку). Ця частина Києва - Володимирська вулиця з прилеглою Паньківщиною, - завдячуючи університету св. Володимира і розташованим на ній гімназіям, вважалася районом інтелігенції.
Історія Словника, що приніс Б. Грінченкові найбільше слави, тривала довго. Над Словником ще в 60-х рр ХІХ ст. розпочав роботу П. Куліш. Літ, мабуть, із тридцять над ним працювали київські гуртки та громадки, особливо студентські, київські літератори та вчені. Мабуть, на кінець ХІХ ст. важко було б назвати того з українських діячів, хто б не зробив внеску у формування картотеки. Зрештою на поч. ХХ ст. редколегія «Киевская старина» оголосила про те, що додатком до часопису буде виходити український словник. Але скоро стало зрозуміло, що виконати роботу з укладання Словника зможе тільки самовіддана в праці, патріотична й сильна особистість. Таким єдиним працівником і був Б. Грінченко. Редакція поставила перед письменником дуже жорсткі умови: словник мав бути закінченим до 1 листопада 1904 року і виставлений на академічний конкурс. При цьому Б. Грінченкові дали всього 49 тис. слів («А це мізерія перед справжніми скарбами нашої мови!»).
Часу було так мало, що останні півтора роки Борисові й Марії «доводилося сидіти над ним 10-11 год. щоденно». Грінченки покинули не тільки всяку роботу, а й читання та листування. Письменника не зупиняла відмова редакції виділити додаткові кошти на виписування слів. Цю роботу, доки він редагував, безкоштовно робила Марія Загірня. Словник – пам'ятка наукового подвигу Б. Грінченка та його дружини. Вони за короткий термін виконали роботу, яку чи й змогла б здійснити ціла наукова установа.
У 1906 році Словник було відзначено другою премією М. Костомарова.
Київський період Б. Грінченка ознаменований також активізацією його громадської роботи, пов’язаної із товариством «Просвіта» та організацією української преси. У 1905 р. ним заснована газета «Громадська Думка», яку 1906 р. заборонили, а самого Б. Грінченка заарештували. Після закриття газети з 1906 р. налагоджено випуск «Ради» та літературно-громадського журналу «Нова Громада» (1906 р.). У фондах Музею зберігається річний комплект журналу.
1907 р. над «Просвітою» нависла загроза закриття. Б. Грінченка було знову заарештовано. Його сусідами по камері була Леся Українка з сестрою Ольгою. У Либідському жандармському участку потрапив у камеру, в якій сиділа раніше донька Настя: зрозумів це, знайшовши її напис на стіні.
1908 рік – рік страшних випробувань для Б. Грінченка. Марії зробили складну операцію, Настю, в якої ледь душа трималася в тілі, під вікнами квартири вартували жандарми. 1 жовтня 1908 р. 23-річна Настя померла. У лютому 1909 р. помер і її крихітний син Воля. Цього ж року померла і мати письменника, яку він дуже любив. Титанічна робота без вихідних і відпусток, пережите горе спровокували в Грінченка вибух пригаслого туберкульозу. Лікування в Будаївці (Боярці) не допомогло.
У серпні 1909 року Грінченко склав заповіт (духівницю). Все своє майно Грінченко заповідав товариству «Просвіта». На кошти від видань творів і поставлених спектаклів «Просвіта» повинна була збудувати (в Києві чи в селі) українську школу імені Володимира Грінченка, а також підтримувати в порядку могили «дочки моєї Анастасії Борисівни Грінченко і її сина, мого внука Володимира Грінченка». Бібліотека мала б зберігатися як єдиний фонд і не змішуватися із загальною бібліотекою «Просвіти». На жаль, волі письменника не виконали.
У вересні 1909 року Борис із вірною супутницею Марією виїхав на лікування в Італію. «Може, пишна блакить / І широкеє море / Зможуть болі втишить, / Вколисать моє горе….», – написав перед поїздкою. Виїжджав за здоров’ям, за теплом, а виявилося – у вічність…
Фото
 |
 | |
 |
 |
 |
 |
 |
 |
 |
 |
