Відмінності між версіями «Копитень»
(Додано ілюстрації, медіа, посилання на споріднені слова, на словник, цікаві факти) |
|||
| Рядок 49: | Рядок 49: | ||
==Цікаві факти== | ==Цікаві факти== | ||
| − | ===[ | + | ===[https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9A%D0%BE%D0%BF%D0%B8%D1%82%D0%BD%D1%8F%D0%BA_%D1%94%D0%B2%D1%80%D0%BE%D0%BF%D0%B5%D0%B9%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D0%B9 Матеріал з Вікіпедії]=== |
'''Копитняк європейський''', '''копитняк звичайний''' (Asarum europaeum L.; народні назви — волосняк, підгорішник, підкопитник тощо) — рослина родини хвилівникових — Aristolochiaceae. Назва рослини — «копитник», напевно, походить від схожості листків із формою кінського копита. | '''Копитняк європейський''', '''копитняк звичайний''' (Asarum europaeum L.; народні назви — волосняк, підгорішник, підкопитник тощо) — рослина родини хвилівникових — Aristolochiaceae. Назва рослини — «копитник», напевно, походить від схожості листків із формою кінського копита. | ||
Версія за 22:41, 6 листопада 2021
Ко́питень, -тня, м. Раст. Asarum europeum. ЗЮЗО. І. 113.
Сучасні словники
Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)
КОПИ́ТЕНЬ, -тня, чол., розм. Те саме, що копитник. На землі.. почала вже показуватись довга зелена трава, круглі листочки копитня (Володимир Гжицький, У світ.., 1960, 281); В лісі.. копитень, лінеї, плауни, верес та багато інших представників рослинного світу зеленіють під снігом (Вечірній Київ, 14.I 1957, 4). // Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, 1973. — Стор. 281.
Словник української мови за редакцією Б.Д.Грінченка
Ко́питень, -тня, м. Раст. Asarum europeum. ЗЮЗО. І. 113. // Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958. Том 2, ст. 281.
Словари и энциклопедии на Академике
1) Копи́тень
іменник чоловічого роду
рослина
розм. // Орфографічний словник української мови. 2005.
2) Копитень, -тня, ч., розм.
Те саме, що копитник. // Великий тлумачний словник сучасної української мови. - "Перун". 2005.
Словари онлайн
1) КОПИ́ТЕНЬ, -тню, ч., розм.
Те саме, що копитня́к.
- На землі .. почала вже показуватись довга зелена трава, круглі листочки копитню (В. Гжицький);
- У народній медицині копитень уживають внутрішньо як відхаркувальний засіб (із журн.). // Словник української мови: у 20 т. / НАН України, Укр. мов.-інформ. фонд. — К. : Наукова думка, 2010
2) КОПИТЕНЬ
Багаторічна лісова рослина родини хвилівникових зони помірного клімату пн. півкулі; листки зимостійкі, шкірясті, ниркоподібної форми; квітки дзвіночкоподібні коричнюваті; в Україні поширений к. європ. — лікарська рослина. // Універсальний словник-енциклопедія, 1999
Ілюстрації
|
|
|
Медіа
Цікаві факти
Матеріал з Вікіпедії
Копитняк європейський, копитняк звичайний (Asarum europaeum L.; народні назви — волосняк, підгорішник, підкопитник тощо) — рослина родини хвилівникових — Aristolochiaceae. Назва рослини — «копитник», напевно, походить від схожості листків із формою кінського копита.
Багаторічна трав'яниста рослина (5-10 см заввишки) з повзучим, розгалуженим кореневищем з трьома лускоподібними низовими листками. Стебло коротке, лежаче, звичайно з двома, рідше з трьома прикореневими довгочерешковими листками. Листки ниркоподібні, трохи шкірясті, зверху блискучі, короткоопушені, цілокраї. Пластинка листка темно-зелена, зісподу світліша, взимку забарвлення листків не змінюється. Квітки поодинокі, розташовані між листками біля поверхні ґрунту на коротких пониклих квітконіжках. Квітки правильні, з простою зрослою віночкоподібною оцвітиною. Віночок трипелюстковий, дзвоникуватий, зовні буруватий, всередині темно-червоно-бурий. Частки його яйцеподібні, на верхівці загнуті всередину квітки. Тичинок 12, маточка одна з напівнижньою зав'яззю. Плід — шестигнізда коробочка. Насіння з м’ясистими придатками поширюють мурашки, саме тому квітки розташовані так близько до землі.
