Юлас
Юлас, -са, м. = Юлиця. Встрѣчено въ пѣснѣ. Ой не виходь на юлицю, на юлас. Мил. 95.
Зміст
Сучасні словники
Українська література Словник
ю́лиця див. ву́лиця.
Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 656
Словник української мови.Академічний тлумачний словник (1970—1980)
ВУЛИЦЯ, і, жін.
1. Обмежений двома рядами будинків простір для їзди та ходіння. А скільки ж у Харкові вулиць, так батечку мій! Довгі та прямі, та є і мощені (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 308); Біля сільради вся вулиця запруджена народом (Андрій Головко, II, 1957, 157); // Два ряди будинків із проїздом, проходом між ними. Уїжджають вони у саме село Лани, проїхали три вулиці, й дівчина устала з воза (Марко Вовчок, I, 1955, 351); З піснями дівчата, смугляві, веселі, по Ленінській вулиці йдуть (Володимир Сосюра, Солов. далі, 1957, 29); // перен. Про мешканців таких будинків. — Вся вулиця збіглася дивитися на дивовище! (Іван Франко, IV, 1950, 505); [Роман:] Тепер вже так повелося, що: що вулиця, то й звичай; що хата, то й закон (Марко Кропивницький, II, 1958, 23); Дівчата сиділи на колодках.. Колодки були Андріянові — хату нову збирався ставити. А тим часом було де вулиці збиратися (Федір Бурлака, О. Вересай, 1959, 167). , ♦ Буде й на нашій (моїй і т. ін.) вулиці свято див. свято; Викидати (викинути) на вулицю див. викидати; Давати зелену вулицю — пропускати без затримок, поза всякою чергою. Світло-бежевий «ЗИЛ».. з червоним хрестом на вітровому склі стрілою мчить магістралями міста. Регулювальники дають йому «зелену вулицю» (Вечірній Київ, 16.IV 1957, 2); Десятою вулицею обминати (обходити) кого — старанно, свідомо уникати зустрічі з ким-небудь. То було ніколи й не загляне [Параска] в нашу хату, обминає наш двір десятою вулицею (Нечуй-Левицький, II, 1956, 19); На всю вулицю — так, що чути далеко. Сама усе дивиться на нього [портрет]... а далі як придивилась... як зарегочеться на усю вулицю... (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 18); Не валяється на вулиці див. валятися.
2. Місце надворі, де молодь збирається на гулянку, а також сама гулянка. На вулиці, на вечорницях, у колядці наша Оксана перед веде (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 423); В українському селі існує цілий ряд традиційних форм [дозвілля],., як молодіжні вулиці, вечорниці (Народна творчість та етнографія, 4, 1964, 20). ♦ Збиратися (зібратися) на вулицю — сходитися на гулянку (звичайно увечері). Он і майдан, де ми на вулицю збираємося (Панас Мирний, I, 1954, 83).
3. Зовнішнє оточення, яке своєю некультурністю, невихованістю погано впливає на кого-небудь. — Вулиця на перший погляд, може, і весела, вільна, та це тільки на перший погляд. А насправді вона залишає тяжкі наслідки, хвороби, тюрму (Іван Микитенко, II, 1957, 489).
Ілюстрації
|
|
|
|
Медіа
Див. також
Цікаві факти
Вулиця Володимирська
Вулиця Володимирська міститься у Голосіївському та Шевченківському районах. Вона пролягає від Андріївського узвозу та вулиці Десятинної до вулиці Короленківської.
Найдавніша частина вулиці (від Андріївського узвозу до Золотих воріт) виникла ще за часів Київської Руси. На початку ХІХст. вона складалася з трьох вулиць: Андріївської, Софійської та Золотої. У зв‘язку з будівництвом Імператорського університету св. Володимира в 1830-х рр. вулиця від Золотих воріт до Університету отримала назву Університетської. 1869р. її відрізок від Андріївського узвозу до Присутствених місць перейменовано на Десятинну, далі до вулиці Льва Толстого - на Володимирську, далі - на Нижньоволодимирську.
З 1901р. уся вулиця була названа Великою Володимирською, а з 1922р. - вулицею Короленка через те, що у готелі Франсуа, що на Театральній площі певний час мешкав письменник Короленко. Вулиця Володимирська носить свою сучасну назву з 1944р.
Вулиця Володимирська є однією з головних розпланувальних осей центрального району Києва. На ній зосереджено значний комплекс пам"яток археології, історії, архітектури та містобудування, мистецтва, які віддзеркалюють майже увесь історичний проміжок культурного життя міста.
