Вулиця
Вулиця, -ці, ж. 1) Улица. 2) Мѣсто, гдѣ собираются парни и дѣвушки для пѣнія, игръ, танцевъ. В мене ненька нерідная, мене на вулицю не пускає. Мет. 328. Ум. Вуличка, вуличенька, вулонька. Тіснії вуличеньки, тіснії. Грин. ІІІ. 471.
Зміст
Сучасні словники
Вулиця Академічний тлумачний словник
ВУЛИЦЯ, і, жін.
1. Обмежений двома рядами будинків простір для їзди та ходіння. А скільки ж у Харкові вулиць, так батечку мій! Довгі та прямі, та є і мощені (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 308); Біля сільради вся вулиця запруджена народом (Андрій Головко, II, 1957, 157); // Два ряди будинків із проїздом, проходом між ними. Уїжджають вони у саме село Лани, проїхали три вулиці, й дівчина устала з воза (Марко Вовчок, I, 1955, 351); З піснями дівчата, смугляві, веселі, по Ленінській вулиці йдуть (Володимир Сосюра, Солов. далі, 1957, 29); // перен. Про мешканців таких будинків. — Вся вулиця збіглася дивитися на дивовище! (Іван Франко, IV, 1950, 505); [Роман:] Тепер вже так повелося, що: що вулиця, то й звичай; що хата, то й закон (Марко Кропивницький, II, 1958, 23); Дівчата сиділи на колодках.. Колодки були Андріянові — хату нову збирався ставити. А тим часом було де вулиці збиратися (Федір Бурлака, О. Вересай, 1959, 167). , ♦ Буде й на нашій (моїй і т. ін.) вулиці свято див. свято; Викидати (викинути) на вулицю див. викидати; Давати зелену вулицю — пропускати без затримок, поза всякою чергою. Світло-бежевий «ЗИЛ».. з червоним хрестом на вітровому склі стрілою мчить магістралями міста. Регулювальники дають йому «зелену вулицю» (Вечірній Київ, 16.IV 1957, 2); Десятою вулицею обминати (обходити) кого — старанно, свідомо уникати зустрічі з ким-небудь. То було ніколи й не загляне [Параска] в нашу хату, обминає наш двір десятою вулицею (Нечуй-Левицький, II, 1956, 19); На всю вулицю — так, що чути далеко. Сама усе дивиться на нього [портрет]... а далі як придивилась... як зарегочеться на усю вулицю... (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 18); Не валяється на вулиці див. валятися.
2. Місце надворі, де молодь збирається на гулянку, а також сама гулянка. На вулиці, на вечорницях, у колядці наша Оксана перед веде (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 423); В українському селі існує цілий ряд традиційних форм [дозвілля],.. як молодіжні вулиці, вечорниці (Народна творчість та етнографія, 4, 1964, 20). ♦ Збиратися (зібратися) на вулицю — сходитися на гулянку (звичайно увечері). Он і майдан, де ми на вулицю збираємося (Панас Мирний, I, 1954, 83).
3. Зовнішнє оточення, яке своєю некультурністю, невихованістю погано впливає на кого-небудь. — Вулиця на перший погляд, може, і весела, вільна, та це тільки на перший погляд. А насправді вона залишає тяжкі наслідки, хвороби, тюрму (Іван Микитенко, II, 1957, 489).
Вулиця . Українсько-російський словник
ВУЛИЦЯ
улица
Вулиця . Фразеологічний словник української мови
ВУЛИЦЯ
викида́ти / ви́кинути на ву́лицю кого і без додатка. 1. Позбавляти житла, притулку. Суд відсудив на користь Генріха стару Глущукову хату і шматок поля.. Старого й немічного Северина Глущука Генріх викинув на вулицю (С. Чорнобривець). 2. Позбавляти засобів для існування, заробітку. А молодий (пан) — навпаки: і не кричить, і не лає: все тихо та мирно, а дивись — уже й викинув на вулицю (Панас Мирний).
ганя́ти ві́тер по ву́лицях (по сві́ту). Проводити час у розвагах; нічого не робити, нічим не займатися. — Отож зміну відробив та й пішов вітер по вулицях ганяти. Тільки й на умі танці та комфорт (О. Гончар); А що можна сказати про волоцюг і пройдисвітів, які ганяють по світу вітер, .. витирають чужі кутки? (П. Загребельний).
дава́ти / да́ти зеле́ну ву́лицю. 1. чому. Безперешкодно пропускати що-небудь (перев. про залізничний транспорт). На Україну МТС поверталася залізницею. Ішла ще війна, а .. військові коменданти скрізь давали мирному солончанському ешелонові зелену вулицю (О. Гончар); І раптом старий німець здурів! На станції, яка давала ешелонові зелену вулицю, він зупинив поїзд і заявив, що далі не поїде (П. Загребельний). 2. кому. Створювати умови для швидкого просування кого-небудь по роботі, службі; сприяти кому-небудь у чомусь. От ми заберемо його (голову колгоспу) од вас,— сказав Сагайдак,— і повеземо його туди, де його ніхто не спинятиме, а ще .. дадуть зелену вулицю (В. Кучер). 3. чому. Створювати умови для безперешкодного розвитку, використання, впровадження і т. ін. чого-небудь. Зелену вулицю горохові дають в кожному господарстві (З газети); — Тепер інший час. Ізотопу (урану) скоро дадуть зелену вулицю (Н. Рибак); Под
загна́ти у сліпу́ ву́лицю кого. Поставити кого-небудь у безвихідне становище, здобувши перемогу в суперечці, розмові і т. ін. На Бронка дивились всі, і здавалося, що Філіпчук своєю логікою загнав його у сліпу вулицю (Ірина Вільде).
з ву́лиці. Зовсім невідомий, випадковий. — У нас, дівчино, двадцять п’ять тисяч робітників. І жодного — щоб просто з вулиці. Щоб без особової справи (О. Гончар).
зеле́на ву́лиця 1. Безперешкодний шлях у досягненні, доланні, у розвитку і т. ін. чого-небудь. — Вона в медінститут їде документи здавати,— прохопилась першою Василинка.— Ну, зеленої тобі вулиці (О. Гончар); Хорошій, новаторській поезії в журналі завжди зелена вулиця (З газети); // Безперешкодний прохід (через кордон). — Я зацікавлений в успіху справи не менше, ніж ти, і забезпечу тобі на кордоні зелену вулицю (Р. Самбук).
зеле́на ву́лиця 2, заст. Покарання солдатів шпіцрутенами в кріпосницькій Росії. — Пустіть, братики,— благав жалісливо зв’язаний,— не занапащайте душі християнської... Мене ж за крадіж зі зломом поведуть зеленою вулицею... під шпіцрутени... не шкуру, а душу виб’ють (М. Старицький); — А знаєте, Тарасе Григоровичу,— втрутився Фішер,— пан Крулікевич і пан Завадський три місяці лежали в госпіталі після зеленої вулиці.— Як?! Шпіцрутенами?! — стиснув зуби Шевченко (З. Тулуб).
на всю ву́лицю, зі сл. крича́ти, галасува́ти і под. Дуже голосно, сильно. Ішов (Хома) селом п’яний, як ніч, і, притопуючи лакованим чоботом, горлав на всю вулицю: — Качайте мене, заплачу! (О. Довженко); Спати? Як можна спати в таку ніч! Зоряна височінь вбирає очі, як тоді, коли Тоня галаснула на всю вулицю: “Супутник! Он він!” (О. Гончар).
на доро́зі (на ву́лиці, на смі́тті́ і т. ін.) не валя́ється. Має неабияку вартість, позитивні якості, високо цінується і становить рідкість. — Не гребуй, дитинко, не гребуй, коли випадає, бо такі на дорозі не валяються, такого швидко підхопить яка-небудь вертихвістка з червоними нігтями (О. Гончар); — Пошукай, Омеляне, собі такого робітника в місті або на цукроварні.— Чортзна-що — скоро знайдеш, а такі, як Волошин, на вулиці не валяються... (М. Стельмах); // Може стати в пригоді, бути потрібним для чого-небудь. Радився з сусідою, яку частку левадки відписати мені, а яку моєму братові. Воно хоч і по чверть десятини, а все-таки на вулиці не валяється (П. Панч); А волики на смітті теж не валяються, та й вирішив піти на хутір до Сердюків (свататись) (М. Стельмах). по доро́зі не валя́ється. Розум, молодче, по дорозі не валяється (Леся Українка).
обмина́ти (обхо́дити, оббіга́ти і т. ін.) / обмину́ти (обійти́, оббі́гти і т. ін.) деся́тою доро́гою (ву́лицею). 1. кого. Уникати зустрічі з ким-небудь. Воно (обличчя) стало недобре, лихе, наче жінка побачила перед собою найзапеклішого ворога, якого збиралась обминати десятою дорогою (Є. Гуцало); Про те, що він лакуза, знали всі, а тому гидували з ним стрічатися і завжди обминали десятою дорогою (В. Нестайко); — Чого ти мене десятою дорогою обходиш? — запитав Тимко (Григорій Тютюнник); — Обходь лишень ти Уласа десятою вулицею й не говори до його (до нього) (І. Нечуй-Левицький); // Уникати будь-яких контактів з кимсь. — Бридке дівча, ота Харитя.. Обминайте її десятою дорогою (М. Чабанівський); — Батюшка Софроній?! Тато ж його не любили, десятою дорогою обходили (В. Речмедін); — Кожний вам скаже, що то хата .. злодія, якого сам батько одцурався, а добрі люди десятою вулицею обминають (В. Винниченко); — Ко
че́рез ву́лицю бо́ндар кому, жарт. Дуже далекий або зовсім не родич. Вона йому тітка, а він їй через вулицю бондар (Укр.. присл..).
че́рез доро́гу (ву́лицю, тин) навпри́сядки, зі сл. ро́дич, рідня́ і под., ірон. Дуже далекий або зовсім ніякий. — Погукали й мене на весілля, спасибі. Хоч я їм і родичка яка: навприсядки через дорогу (О. Ковінька); — А звати мене Микола Єгипта, хоч з єгиптянами я родич такий .. через вулицю навприсядки! (О. Гончар); — Ну ж і рідня ми з Вами — через тин навприсядки (В. Земляк).
як го́лому на ву́лицю, зі сл. хо́четься, ірон. Уживається для повного заперечення змісту зазначеного слова; зовсім не (хочеться). Хочеться, як голому на вулицю (Укр.. присл..).
Вулиця . Архітектура і монументальне мистецтво
ВУЛИЦЯ
Розташований у населеному пункті простір між двома рядами забудови, призначений для вільного проїзду і проходу. За роллю і функціональним призначенням поділяються на головні й другорядні, житлові і виробничі, торговельні й ділові. Поряд з ними існує: ~ військова — розташована всередині фортеці вздовж оборонного валу, яка дозволяє швидко пересуватись війську і доставляти боєзапаси.
Вулиця . Словник синонімів
ВУЛИЦЯ
(широка) проспект, (з алеями) бульвар, (центральна) артерія, маґістраля; (у США) авеню; (глуха) завулок, провулок, вуличка; ОК. дорога, проїзд; (людське дно) П. голота, чернь, плебс, люмпен, сов. жрґ. шпана.
Вулиця . Орфографічний словник української мови
Ву́лиця
іменник жіночого роду
Вулиця . Словозміна
| Відмінок | Однина | Множина |
|---|---|---|
| Називний | ву́лиця | ву́лиці |
| Родовий | ву́лиці | ву́лиць |
| Давальний | ву́лиці | ву́лицям |
| Знахідний | ву́лицю | ву́лиці |
| Орудний | ву́лицею | ву́лицями |
| Місцевий | на/у ву́лиці | на/у ву́лицях |
| Кличний | ву́лице* | ву́лиці* |
Іноземні словники
Улица. Новый толково-словообразовательный словарь русского языка. Автор Т. Ф. Ефремова
1) а) Пространство между двумя параллельными рядами домов в населенных пунктах для прохода и проезда. б) Два параллельных ряда домов с проходом, проездом между ними. 2) перен. Население домов, расположенных на данной улице. 3) перен. Место, пространство вне дома, за пределами жилого помещения, под открытым небом. 4) перен. Среда, лишенная культурного воздействия семьи, школы, общества.
Улица. Орфографический словарь
Растеряева улица Растер`яева `улица, Растер`яевой `улицы
Улица. Толковый словарь под ред. C. И. Ожегова и Н.Ю.Шведовой
УЛИЦА, -и, ас. 1. В населенных пунктах: два ряда домов и простраветвомежду ними для прохода и проезда, а также само это пространство. Узкая,широкая у. Главные улицы города. Оказаться на улице (также перец,: безжилья). Выбросить или выкинуть на улицу кого-н. (также перен.: 1) выселив,лишить жилья; 2) лишить средств существования). Человек с улицы (перен.: оком-н" кого никто не знает, о случайном человеке). Будет и на нашей улицепраздник (поел,: и для нас наступит радость, торжество). 2. Пространство,место вне жилых помещений, под открытым небом (разг.). На улице жара. 3.перен. Компания (обычно праздно проводящая время вне дома),противопоставляемая семье по своему отрицательному влиянию на детей,подростков. Дурное влияние улицы. У. виновата. II уменьш. улочка, -и, ж. (к1 знач.) и уличка, -я, ж. (к 1 эначЛ. II прил. уличный, -ая, oое (к 1 и 3знач.). Уличное движение (на улицах). У. мальчишка. Уличная женщина(проститутка).
Улица. Толковый словарь В. И. Даля
УЛИЦА ж. (лицо домов?) уличка; улка сев. вост. улок или наулок, влад. улочка; смол. околица; простор меж двух порядков домов; полоса, проезд, дорога, оставляемая промеж рядами домов; вообще простор полосою, меж двух рядов каких либо предметов, напр. просадь; народ, солдаты, стоящие улицей, откуда: пройтись по зеленой улице, пройти сквозь строй. Разгнаша людей, и створиша улицу, стар. Глухая улица, тупик, непроходная. Уличишки тесные, грязные. Улица не двор: всем простор. Картечь пехоту улицами кладет. Не только свету, что в окне: на улицу выйдешь, больше увидишь. Затворяй ворота, пока улица пуста. Что-то скажут на улице. Сваха улками ходит, проулками, да заулками. И рубля на улице не найдешь (или: не подберешь). Будет и на нашей улице праздник. Улица моя тесна (нет воли, простору, власти). Волокут кривульку чрез тын да на улку (хлебать ложкой). На улице с лаптем, с девятериком - нам не до лаптей, не до девятериков, скорогов. | Улица, улка, арх. костр. перм. сиб. двор, простор вне избы, потому что правильных улиц в деревнях нет. | Улица, тамб. вор. сборище в праздник, гулянье с песнями; хоровод, круг, танок. Где ноне улица будет? Улица у крестца, за селом. Уличные сторожа. У'лочные обочины., тротуар. Уличный мальчишка или уличник, -ница, шатающийся без призору по улицам. Новгород встарь делился (рекой) на две части, на пять концов, а концы на улицы, с уличанскими старостами; улицкие люди, стар. новг. всегдашние, оседлые жители улиц, обыватели, уличанин, то ж. Посадник с братею и с уличаны поставил церковь каменну, летопис;
Улица. Толковый словарь русского языка под ред. Д. Н. Ушакова
УЛИЦА улицы, ж. 1. Пространство между двумя рядами домов в населенных пунктах для проезда и прохода; два ряда домов с проездом, проходом между ними. Все улицы полны народом. Жуковский. В улицах уже было совсем темно. Л. Толстой. Брожу ли я вдоль улиц шумных. Пушкин. Квартира с окнами на улицу. Перекресток двух улиц. Жить, находиться на какой-н. улице или (устар., обл.) в какой-н. улице. На Пушкинской улице. На улице Коминтерна. На улице им. Горького. Он опомнился уже в следующей улице. Достоевский. В Гороховой улице, в одном из больших домов... лежал утром в постели... Обломов. Гончаров. (Употребление "в" вм. "на" объясняется иногда тем, что раньше данное название принадлежало не улице, а округе, слободе, району города и т. п., напр. в Москве - в Рогожской, в Таганке.) 2. перен., только ед. В сочетании с предлогами употр. в знач., противоп. дому, жилому помещению (ср. дом, двор, воздух; простореч.). На улице мороз (то же, что на дворе). Одна дверь в сени, другая на улицу. Не входи в комнату прямо с улицы, сначала обогрейся. 3. перен., только ед. Население домов, находящихся на данной улице. Улица. Cловарь синонимов Н. Абрамова Улица , проспект, переулок, проезд, аллея, тупик. Ср. <Толпа>. См. дорога, толпа, чернь
Ілюстрації
|
|
|
|
Медіа
Аудіо
Див. також
- Вулиця , матеріал з Вікіпедії
