Підпалювати

Підпалювати, -люю, -єш, сов. в. підпалити, -лю́, -лиш, гл. Поджигать, поджечь; растапливать, растопить. Добре вогонь горить, як є чим підпалити. Ном. Підпалили сосну від споду до верху. Чуб. V. 394. Підпалив у печі, гріє окропи. Рудч. Ск. І. 137.

Зміст

1 Сучасні словники
2 Ілюстрації
3 Медіа
4 Див. також
5 Джерела та література
6 Зовнішні посилання

Сучасні словники

ПІДПАЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., ПІДПАЛИТИ, палю, палиш, док., перех. 1. також без додатка. Підносячи вогонь до чогось, примушувати займатися, горіти; запалювати. По алеях, у парках і скверах згрібали у величезні купи потемніле листя і підпалювали (Дім., Ідол, 1961, 121); Іван накидав сухих галузок і підпалив (Коцюб., II, 1955, 347); Зовсім стемніло в хаті. Тільки од печі, де Христя підпалила солому, падало світло червонясте й мінливе (Головко, II, 1957, 88); * Образно. Сонце розтоплює скелі, а само на крайнебі задивилось в дзеркало моря і підпалило воду (Коцюб., II, 1955, 414); // також без додатка. Починати топити якимось паливом піч, грубу і т. ін.; розпалювати. - Ну, та годі, не плач, вони [корови] увечері самі прийдуть, - каже господиня,. . - краще піди та води наноси та у печі пора вже підпалювати (Мирний, І, 1954, 67); Ось зараз підпалить [мати] у печі - кулешу зварить (Головко, II, 1957, 394); // перен., рідко. Навмисно, із злим наміром сердити, дратувати, роздражнювати. П'ятого року по шлюбі молода Петриха стала юшитися і кидатися, як львиця [левиця]. Покмітили то дівки та й молодиці в селі і ще дужче її підпалювали (Черемш., Тв., 1960, 193).

2. Викликати пожежу з метою помсти і т. ін. Ніщо не спиняє їх [експлуататорів]: вони грабують, підпалюють хати і гублять людей, аби їм була од того користь (Коцюб., III, 1956, 38); Бачачи поразку, Шабанов підпалює свій будинок (Довж., І, 1958, 122); Усе - кажуть - боїться, щоб його [газду] не підпалили (Фр., II, 1950, 26); [Семен:] Як пішов ти з села,.. Маруся збожеволіла й, не тямлячи себе, підпалила вашу хату, а сама десь помандрувала (Кроп., І, 1958, 114); - Піду до начальства і скажу йому, що ти підпалив панські стоги! (Стельмах, І, 1962, 544).

3. розм. Давати чому-небудь трохи підгоряти (у 1 знач.), пошкоджувати, псувати сильним вогнем. Підпалити хліб; Підпалити картоплю.