Канюка
Канюка, -ки, об. 1) Попрошайка. 2) Ув. отъ каня. Вх. Пч. І. 16. Летіла канюка, постреляна з лука. Чуб. V. 833. Канюкою сидить. Ном. № 2768.
Зміст
Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)
КАНЮКА 1, и, жін. Те саме, що каня. Ой летіла канюка, постреляна з лука (Павло Чубинський, V, 1874, 833); Раз у раз на нижчих галузках обзивалися сойки та сороки, ..скиглили молоді канюки у високому, з порохна та патиччя сплетеному гнізді (Юліан Опільський, Іду.., 1958, 28); * У порівняннях. Канюкою сидить (Номис, 1864, № 2768).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, 1973. — Стор. 91. КАНЮКА 2, и, чол. і жін., зневажл. Набридливий прохач; жебрак.
Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, 1973. — Стор. 91.
Ілюстрації
|
|
|
Медіа
Цікаві факти
Матеріал з Вікіпедії
Каню́к звича́йний, полови́к (Buteo buteo) — вид хижих птахів родини яструбових. В Україні найбільш численний хижий птах; у різних регіонах осілий, кочовий або перелітний.
Канюк звичайний — птах середніх розмірів, довжина тіла якого становить 51-57 см, розмах крил 110—130 см. Самки, як правило, більші за самців. Забарвлення сильно варіює, від палевого до темно-бурого; птаха легко сплутати з близьким до нього зимняком (Buteo lagopus) або дальшим родичем звичайним осоїдом (Pernis apivorus). Як правило, молоді особини забарвлені більш строкато. Голос канюка тонкий, тужливий, нагадує квиління або скімління, яке починається голосніше та з вищої ноти і завмирає на нижчій.
Поширені практично в усій Європі, в Азії мешкає в лісистій місцевості, з півночі ареал обмежений полярним колом, з півдня — безлісими пустелями Середньої і Центральної Азії та Ірану. Зазвичай веде осілий спосіб життя, і лише птахи одного підвиду — Buteo buteo vulpinus, є перелітними, на зиму мігрують на південь Азії або до Африки.
В Україні поширені два підвиди — Buteo buteo buteo (осілий або кочовий, гніздиться переважно на півночі та заході країни) та Buteo buteo vulpinus (перелітний, гніздиться переважно на півдні та сході).
Оселяється неподалік відкритих просторів: на горбистих ділянках хвойних та листяних лісів, у тугайових лісах.
