Жебрак

Матеріал з Київський університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук

Словник Бориса Грінченка

Жебрак, -ка, м. Нищій. Не пішла дівка за козака, тілько пішла за жебрака. Чуб. V. 915.

Інші словники

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980).


ЖЕБРАК, а, чол.

  • Людина, яка живе з милостині; старець. Хата, до котрої ми зайшли, то була напіврозвалена – стара кучка, житло старого діда жебрака (Іван Франко, I, 1955, 70); Безногий Шпулька був головою корпорації київських жебраків – це він визначав кому, коли й в якому районі жебрачити (Юрій Смолич, Мир.., 1958, 73);
  • У порівняннях. Коли б не це, я, напевне, попросив би в неї шматочок хліба, як жебрак (Леонід Смілянський, Сашко, 1957, 143)


  • Дуже бідна людина. – Тебе хотять сватать багатирі, а не такі жебраки, як ми самі (Нечуй-Левицький, III, 1956, 331); — Золото моє пропало... Лишився жебраком... хоч по світу йди з торбою... (Анатолій Шиян, Гроза.., 1956, 100).


Етимологічний словник української мови у семи томах. – К. : Наукова думка, 1985. – С. 191

ЖЕБРАТИ – жебракувати, жебрачити, жебрувати, [жабруват] Л, жебрак, [жебран], [жебранина], «жебракування; милостиня», [жебранка] «пісня сліпого жебрака» Я, жебрацтво, жебри, жеброта, жебручий, жебрущий, жебрачий, жебром, ст. жебрати (XVІІІ ст.). – бр. жабраваць; запозичення з польської мови; п. Żebrac, як і слц. žobrat', вл. žebric, нл. Žebriś, походить від ч.skebrati «канючити»,звуконаслідувальним утворенням, можливо контамінованим з двн. sefer «блукач, волоцюга». – Brückner 663; Machek ESJC 611, 724; Holub – Kop. 443.



ЖЕБРАК – іменник чоловічого роду, істота

Відмінок Однина Множина
Називний жебра́к жебраки́
Родовий жебрака́ жебракі́в
Давальний жебрако́ві, жебраку́ жебрака́м
Знахідний жебрака́ жебракі́в
Орудний жебрако́м жебрака́ми
Місцевий на/у жебрако́ві, жебраку́ на/у жебрака́х
Кличний жебра́че жебраки́

Ілюстрації

Жебрак1.jpg Жебрак2.jpg Жебрак3.jpg Жебрак4.jpg

Медіа

Додаткові дані

Українська література класичних та сучасних письменників
Василь Стус.

Київський жебрак

Протон. Протуберанці. Торба.
І шлях. І костур. І рука
старого діда-жебрака.
Мов круча, спина круто горбиться.
А ув очах нуртує зненависть.
Вони не молять, а кленуть.
І в погляд запада, мов в невід,
передосіння каламуть.
Передосіннє шерхле листя,
і ластівки, і голуби
тріпочуть у твоїй ганьбі,
нанизані, немов на вістря,
на зір старечий. Анікого –
ані очей, ні рук, ні слів!
Кому до нього? Людські погляди
в сонця задивлені до сліз.
До самозабуття. До тьмяності.
Протон і космос – на устах.
О благородство сьогочасності!
О людська чесність, в серце вставлена!
Любов людська – мов залицяння!
Мов зобов'язання любить.
Мов зобов'язання добі
народженням і існування!
О совісті людської садна!
О лицемірство душ людських!
Серця, підлотою окрадені,
каліки ниці, жебраки!
Нема в вас подання? Ходіть –
я буду кидати – прокльони!
Ловіть – обриджені, уклонені,
мою жебрацьку лють ловіть!
(1963 р.)


Клуб поезії

Устиянович Микола
ЖЕБРАК
Господи Боже! Що жебрак має
На тій широкій, багатій землиці?
Ні му весноньки надія світає,
Ні колос літом в золотій пшениці;
Ні єму свята, ні єму неділі,
Ні Великодня, ні Рождества в ділі.
Триста шістдесят ночей гірких, темних,
Журних, голодних має в кождім року,
І тисячі ран болящих, нужденних,
І слізок тільки в заумерлім оку.
А днинки ясной – ніколи, ніколи!
То єго частка, то єго держава,
То ціле жниво єго щастя, долі!
Но Богу хвала, Богу честь і слава!
Колись тихонько схилишся добою,
Трупе животний, до німої ями.
О, тогди ж в серці не спудить спокою
Ні блідий голод, ні дворак у брами,
Ані собака: а коли світами
Затрубить ангел з високого неба,
Встанеш багатий, як цар над царями,
Жебрати більше не буде ти треба.
(1849 р.)


Олександр Вратарьов

Все золото світу

Цікаві факти

Пісня сліпого жебрака
Жебрак

Джерела та література

  1. Словник Бориса Грінченка
  2. Етимологічний словник української мови у семи томах. – К. : Наукова думка, 1985. – С. 191
  3. Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980).