Копитонько
Копи́тонько, -ка, с. Ум. отъ копи́т.
Зміст
Сучасні словники
Словник української мови за редакцією Б.Д.Грінченка
Копи́тонько, -ка, с. Ум. отъ копи́т.
|| Копит, -та, м.
1) = Копито. А у мого коня золота грива, золота грива, сребраний копит. Чуб. III. 309. Не дба про те, що їх нога роздавить, або копит звіряти польового. К. Іов. 89.
2) мн. Копити. Раст. = Копитень. Ум. Копито́к, копи́тонько. Пінь мій сивий, золотії гриви, копитоньки золотії. МУЕ. III. 116. // Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958. Том 2, ст. 281.
Ілюстрації
|
|
|
|
Медіа
Цікаві факти
Матеріал з Вікіпедії
Копитняк європейський, копитняк звичайний (Asarum europaeum L.; народні назви — волосняк, підгорішник, підкопитник тощо) — рослина родини хвилівникових — Aristolochiaceae. Назва рослини — «копитник», напевно, походить від схожості листків із формою кінського копита.
Цвіте у березні — травні.
Росте копитняк у листяних, рідше в мішаних лісах. Рослина тіньолюбна. Копитняк європейський росте майже по всій Європі, крім Скандинавії та Великої Британії. Поширений майже по всій Україні, крім Криму. Заготівля можлива в лісах Київської, Вінницької, Черкаської, Сумської, Полтавської, Харківської, Донецької, Хмельницької, Тернопільської, Львівської, Івано-Франківської, Чернівецької, Закарпатської областей. Запаси сировини — значні.
