Чуманіти
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Чумані́ти, -ні́ю, -єш, гл. 1) = Чманіти. Вип’є без міри, та й після чуманів. Харьк. г. Чуманіє в голові. Лохв. у. 2) Сидѣть какъ одурѣлый, засиживаться. Сидимо чуманіємо. Лохв. у. Чого він чуманіє? т. е. чего онъ медлить уходить. Борз. у.
Зміст
Сучасні словники
ЧУМАНІТИ, ію, ієш, розм. Те саме, що чманіти. Вип'є без міри, та й після чуманіє (Сл. Гр.); Від самого того крику чуманіла твереза голова (Ле, Наливайко, 1940, 90); Млостиво, гаряче-духмяно дихає тамариск, туя дурманить своїм запахом, аж голова чуманіє (Гончар, Тронка, 1963, 45); *У порівн. Вона сиділа і думала, мов чуманіла... (Мирний, III, 1954, 120).
Ілюстрації
|
|
|
|
Медіа
Див. також
Джерела та література
https://slovnyk.ua/index.php?swrd=%D1%87%D1%83%D0%BC%D0%B0%D0%BD%D1%96%D1%82%D0%B8
