Відмінності між версіями «Куку!»
(→Ілюстрації) |
|||
| Рядок 2: | Рядок 2: | ||
==Сучасні словники== | ==Сучасні словники== | ||
| + | ===[http://sum.in.ua/s/kuku]=== | ||
Тлумачення слова у сучасних словниках | Тлумачення слова у сучасних словниках | ||
| + | КУКУ, виг. | ||
| + | 1. Звуконаслідування, що означає крик зозулі. Між листям десь Зозуля закувала: — Куку! (Леонід Глібов, Вибр., 1951, 59); Од ставків зозуля десь на осиці ранковій зраділа: — куку!.. куку!.. (Андрій Головко, I, 1957, 208); А по бурі, шумі, гуку залунало: куку! куку! (Уляна Кравченко, Вибр., 1958, 156); | ||
| + | // у знач. присудка. В саду зозуленька — куку, куку, — А я молода терплю муку (Павло Чубинський, V, 1874, 586). | ||
| + | ♦ Куку в руку [дати, взяти і т. ін.], заст. — дати, взяти хабара. — Бакшиш треба дати... ви не знаєте, що то бакшиш? Куку в руку... Хабар... (Михайло Коцюбинський, 1, 1955, 382). | ||
| + | 2. Уживають діти, коли, сховавшись, подають голос, щоб їх шукати. «А куку!» (каже дитина, бавлячись) (Номис, 1864, № 9269); Але весела й жвавенька була 1 щебетала дівчинка мала: «Куку, куку! а де ти? тут, татусю? Візьми на руці, поцілуй Марусю!» (Леся Українка, I, 1951, 31). | ||
==Ілюстрації== | ==Ілюстрації== | ||
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | {| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | ||
| Рядок 10: | Рядок 16: | ||
|} | |} | ||
| − | + | ==Медіа== | |
| − | == | + | {{#ev:youtube| Ogu-kG7Rtsg}} |
| − | + | https://www.youtube.com/watch?v=Ogu-kG7Rtsg | |
[[Категорія:Ку]] | [[Категорія:Ку]] | ||
Поточна версія на 23:22, 28 жовтня 2015
Куку! меж. 1) Выражаетъ крикъ кукушки. Вилетіла зозуленька да крикнула куку! Чуб. V. 364. 2) Употребляютъ дѣти, когда, спрятавшись, подаютъ голосъ, чтобы ихъ замѣтили. А пуку! Ном. № 9269.
Сучасні словники
[1]
Тлумачення слова у сучасних словниках КУКУ, виг. 1. Звуконаслідування, що означає крик зозулі. Між листям десь Зозуля закувала: — Куку! (Леонід Глібов, Вибр., 1951, 59); Од ставків зозуля десь на осиці ранковій зраділа: — куку!.. куку!.. (Андрій Головко, I, 1957, 208); А по бурі, шумі, гуку залунало: куку! куку! (Уляна Кравченко, Вибр., 1958, 156); // у знач. присудка. В саду зозуленька — куку, куку, — А я молода терплю муку (Павло Чубинський, V, 1874, 586). ♦ Куку в руку [дати, взяти і т. ін.], заст. — дати, взяти хабара. — Бакшиш треба дати... ви не знаєте, що то бакшиш? Куку в руку... Хабар... (Михайло Коцюбинський, 1, 1955, 382). 2. Уживають діти, коли, сховавшись, подають голос, щоб їх шукати. «А куку!» (каже дитина, бавлячись) (Номис, 1864, № 9269); Але весела й жвавенька була 1 щебетала дівчинка мала: «Куку, куку! а де ти? тут, татусю? Візьми на руці, поцілуй Марусю!» (Леся Українка, I, 1951, 31).
Ілюстрації
|
|
