Куку!
Куку! меж. 1) Выражаетъ крикъ кукушки. Вилетіла зозуленька да крикнула куку! Чуб. V. 364. 2) Употребляютъ дѣти, когда, спрятавшись, подаютъ голосъ, чтобы ихъ замѣтили. А пуку! Ном. № 9269.
Сучасні словники
[1]
Тлумачення слова у сучасних словниках КУКУ, виг. 1. Звуконаслідування, що означає крик зозулі. Між листям десь Зозуля закувала: — Куку! (Леонід Глібов, Вибр., 1951, 59); Од ставків зозуля десь на осиці ранковій зраділа: — куку!.. куку!.. (Андрій Головко, I, 1957, 208); А по бурі, шумі, гуку залунало: куку! куку! (Уляна Кравченко, Вибр., 1958, 156); // у знач. присудка. В саду зозуленька — куку, куку, — А я молода терплю муку (Павло Чубинський, V, 1874, 586). ♦ Куку в руку [дати, взяти і т. ін.], заст. — дати, взяти хабара. — Бакшиш треба дати... ви не знаєте, що то бакшиш? Куку в руку... Хабар... (Михайло Коцюбинський, 1, 1955, 382). 2. Уживають діти, коли, сховавшись, подають голос, щоб їх шукати. «А куку!» (каже дитина, бавлячись) (Номис, 1864, № 9269); Але весела й жвавенька була 1 щебетала дівчинка мала: «Куку, куку! а де ти? тут, татусю? Візьми на руці, поцілуй Марусю!» (Леся Українка, I, 1951, 31).
Ілюстрації
|
|
