Хаща

Хаща, -щі, ж. Лѣсъ, чаща. Угор.

Зміст

1 Сучасні словники
- 1.1 Словник української мови
- 1.2 Словник синонімів Караванського
2 Ілюстрації
3 Медіа
4 Див. також
5 Зовнішні посилання

Сучасні словники

Словник української мови

ХА́ЩІ, ів, мн. (одн. хаща, і, жін.).

1. Густий, непрохідний ліс, чагарник. Попід глинищем, серед колючих хащів та червонястого бур'яну, що росте на солонці, розчищено невеличку нивку (Леся Українка, III, 1952, 124); Оксен зрозумів, що степом продертися не вдасться, і завів своїх людей у порослу хащами глибоку яругу (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 530); Ходив дід Макар ще хлопчиком у Соколиний по гриби. Забрався в хащі, а там ні пройти, ні вийти (Юрій Збанацький, Таємниця.., 1971, 42); * Образно. [Джонатан:] І що ж? Вони [мрії] не зникли? [Річард:] Ні, ще не зникли, хоч примеркли трохи. Я бачу, тут в новому краю треба хащів розчистити вперед чимало, а потім вже розпалювать багаття... (Леся Українка, III, 1952, 43); Поете, поринай у вир буття, у будні, в хащі днів, у твань життя, і ти здобудеш дивні самороди [самородки] (Михайло Драй-Хмара, Вибр., 1969, 88); // чого, які. Густі зарості яких-небудь дерев, кущів, трав і т. ін. Йшли ми повз великий пустир, зарослий хащами колючого терну, дерези та непрохідного високого бур'яну (Олесь Донченко, V, 1957, 167); Ведмідь зникає в виноградних хащах (Олександр Довженко, I, 1958, 120); Від легендарного Ізмаїла на десятки кілометрів простяглися славетні дунайські плавні. Сюди, в очеретяні хащі, рідко заглядала людина, й вони стояли незайманими (Літературна Україна, 22.I 1965, 1); * У порівняннях. Очерети височезні, густі, як бамбукові хащі. Злегка шелестять листям на вітерці... (Олесь Гончар, Маша.., 1959, 33); // чого, перен., розм. Густе волосся. Бородатий козак, що весь час поривався щось сказати, витяг люльку з хащів бороди та вусів (Леонід Первомайський, Невигадане життя, 1958, 123); // перен., розм. Дуже велике скупчення яких-небудь предметів. Величезний старовинний вал.. зараз весь був начинений бетоном та сталлю, а глибокий рів-канал перед ним, по якому колись нібито ходили навіть кораблі, був замінований фугасами, переплутаний хащами дротів (Олесь Гончар, II, 1959, 388).

Дикі (глухі) хащі — незаймані зарості; праліс. Олю нічого не страшило: ні те, що міцним кільцем карателі обступили загін, ні плутані лісові стежки через глухі хащі й трясовини (Віталій Логвиненко, Давні рани, 1961, 66); Лісові хащі; Лісова хаща — гущавина лісу, нетрі (у 1 знач.). Сергій по компасу визначає напрямок, знаходить на ньому орієнтир і, построївши всіх ланцюжком, першим вступає в лісові хащі (Іван Багмут, Служу Рад. Союзу, 1950, 78); Всю ніч наша піхота, плутаючись у лісових хащах, бовтаючись у крижаній воді, продиралась по п'ятах ворога (Олесь Гончар, Південь, 1951, 20); Ніч упала раптово. Кошлата темрява владно сунула з лісової хащі (Олесь Донченко, II, 1956, 7); Непролазні (непрохідні) хащі — дуже густі зарості (дерев, кущів і т. ін.); нетрі. Все раділо зимі — природа і птиця, тільки люди ненавиділи і проклинали її, замерзаючи в окопах, по степах, по лісах, по болотах, в непролазних хащах під снігами, виснажені, голодні, поранені, напрацьовані (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 461); Лісів з вічнозелених дерев збереглося дуже мало; вони вирубані, замість них поширені зарості вічнозелених колючих чагарників. Ці чагарники переплетені виткими рослинами. Вони нерідко утворюють непрохідні хащі (Фізична географія., 6, 1957, 43).

2. перен., розм. Складна, мало вивчена галузь, сфера, ділянка (науки, техніки і т. ін.). — Щоб був мир і щоб був спокій на землі, — сказав Шульга, — треба-таки зануритись мені у хащі того атома (Натан Рибак, Час, 1960, 103).