Гущавина

Матеріал з Київський університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук

Гущавина, -ни, ж. Чаща, густо заросшее мѣсто. Левиц. І. 374.

Сучасні словники

Тлумачення слова у сучасних словниках Академічний тлумачний словник (1970—1980) ГУЩА́ВИНА, и, жін.

1. Місце, де дерева або кущі ростуть дуже густо. В лісі, в гущавині, лежить, схилившись на лікоть, Петруня (Степан Васильченко, II, 1960, 356); Вузенька стежка вела в саму гущавину (Євген Кравченко, Сердечна розмова, 1957, 66); // чого. Густі зарості чого-небудь. Од часу до часу він спуджував дичину, що або з хуркотом звивалась у повітря, або з плескотом зникала в гущавину очеретів (Олесь Досвітній, Вибр., 1959, 409); Зараз він піде на зелені схили дніпровських круч, загубиться в гущавині дерев (Олекса Гуреїв, Друзі.., 1959, 29).

2. Те саме, що гуща 1, 3. Ольга добре ним [жаром] обгорнула горщика з борщем. Висунув [Микола], почав насипати з глибокого полумиска, вигортаючи гущавину (Василь Кучер, Трудна любов, 1960, 7); Хлоп'ята дружно пірнали в гущавину натовпу і галасливими табунцями випурхували з-під ніг дорослих (Дмитро Ткач, Плем'я.., 1961, 11).

Ілюстрації

133132680.jpg 81b351fd896c9cff115f937b385e5019.jpg 124440803.jpg

Медіа

Див. також

Джерела та література

Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, 1971. — Стор. 201.

Зовнішні посилання

Академічний тлумачний словник (1970—1980) - http://sum.in.ua/s/ghushhavyna