Стельмах

Стельмах, -ха, м. 1) Каретникъ, колесникъ, телѣжный мастеръ. Гн. II. 30. 2) Плотникъ. Шух. 1. 87.

Сучасні словники

СТЕЛЬМАХ, а, ч . 1. Майстер, який робить вози, сани, колеса і т. ін. Він був добрий стельмах, робив панам і селянам вози, борони, плуги та рала і заробляв добрі гроші (Н.-Лев., II, 1956, 268); Господар був, очевидно, столяр або стельмах - у сінях наче сільської хати висіли на стіні різні струганки й пилочки (Козл., Ю. Крук, 1957, 520); У XVI-XVII ст. у місті буйно розквітали всілякі ремесла. На кожному кроці можна було здибати чинбаря, римаря, стельмаха, броваря (Нар. тв. та етн., 3, 1969, 96).

2. діал. Тесляр, тесля.

Ілюстрації

Див. також

Віз

Підвода

Плуг

Дерево

Тесляр

Джерела та література

Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958. Том 4, ст. 202.

Словник

Зовнішні посилання

Вікіпедія. Стельмах