Спілий
Спілий, -а, -е. Спѣлый. Їх зрізують, як спілий колос в полі. Іов. 54. Ум. Спіленький, спілесенький.
Сучасні словники
Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)
СПІ́ЛИЙ, а, е. Який поспів (про плоди, овочі, злаки і т. ін.); дозрілий, достиглий. Як блідную покаже осінь твар І спіла овощ пожовтіє, Він трусить яблука і сушить на узвар (Левко Боровиковський, Тв., 1957, 58); Чорний дрізд у муравах шовкових Шукає спілих, медових ягід (Максим Рильський, I, 1960, 202); Очі.. бачать рухливе золото спілих хлібів (Михайло Стельмах, I, 1962, 293); Ще не розпрощався [дуб] з торішньою одежиною — сухим кучерявим листям, серед якого де-не-де висіли спілі жолуді (Володимир Гжицький, Опришки, 1962, 217); * Образно. Вже спілого літа він одвозив дядині кадубець меду (Євген Гуцало, Скупана.., 1965, 22).
Словник української мови за редакцією Б.Д.Грінченка
Спілий, -а, -е. Спѣлый. Їх зрізують, як спілий колос в полі. Іов. 54. Ум.спіленький, спілесенький.
УКРЛІТ.ORG_Cловник
Спі́лий грунт — грунт, що за своїм фізичним і біохімічним станом готовий під посів або посадку сільськогосподарських культур; Спі́лий ліс — ліс, який досяг граничного віку й придатний для використання.
Словник синонімів Караванського
СПІЛИЙ стиглий, зрілий, доспілий, достиглий, дозрілий.
Ілюстрації
Медіа
Див. також
Cпоріднені слова зі словника Бориса Грінченка
Спіліти
Доспілий
Стиглий
Джерела та література
Весела Абетка
Україна — це волі голос, Синє небо і спілий колос.