Рандарь
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Ранда́рь, -ря, м. = Орандарь. Із жидомрандаром торг торговала. Мет.
- Ранда́рь — орандар (-ор), рандар, шинкар;
- стара назва шинкаря, корчмаря.
- Шинка́р (господар шинку), корчма́р (коршма́р), оранда́р (оренда́р) заст., цілува́льник заст., монопольник заст.
Орфографія
іменник, чоловічий рід, істота, однина і множина
В літературі
- І кобзар ушкварив. — А мій батько орандар, Чоботар; Моя мати пряха Та сваха (Тарас Шевченко, I, 1963, 135).
- Ой дай, орандарко, да горілочки кварту (П. Чубинський).
- Лихий та збентежений вертався Хома з порожньою пляшкою з корчми: шинкар не дав набір (М. Коцюбинський);
- Коли корчмар, завозившися коло стола Срібнарчуків, не так борзо підбіг, Марусяк рвонув його за бороду (Г. Хоткевич);
- Наїхали пани Та ще орандарі Воли й вози забирать... (пісня);
- Місцевий орендар набив повну комору заставами (Н. Кобринська);
- Кине (дяк гроші) на стіл перед запливлим салом цілувальником (Н. Рибак);
- (Вареник:) Хто б вас пожалів, якби не я, хто б зарятував при нужді! Піди до монопольщика — чи зарятує? (М. Кропивницький).