Рандарь

Ранда́рь, -ря, м. = Орандарь. Із жидомрандаром торг торговала. Мет.

Ранда́рь — орандар (-ор), рандар, шинкар;
стара назва шинкаря, корчмаря.
Шинка́р (господар шинку), корчма́р (коршма́р), оранда́р (оренда́р) заст., цілува́льник заст., монопольник заст.

Орфографія

іменник, чоловічий рід, істота, однина і множина

І кобзар ушкварив. — А мій батько орандар, Чоботар; Моя мати пряха Та сваха (Тарас Шевченко, I, 1963, 135).
Ой дай, орандарко, да горілочки кварту (П. Чубинський).
Лихий та збентежений вертався Хома з порожньою пляшкою з корчми: шинкар не дав набір (М. Коцюбинський);
Коли корчмар, завозившися коло стола Срібнарчуків, не так борзо підбіг, Марусяк рвонув його за бороду (Г. Хоткевич);
Наїхали пани Та ще орандарі Воли й вози забирать... (пісня);
Місцевий орендар набив повну комору заставами (Н. Кобринська);
Кине (дяк гроші) на стіл перед запливлим салом цілувальником (Н. Рибак);
(Вареник:) Хто б вас пожалів, якби не я, хто б зарятував при нужді! Піди до монопольщика — чи зарятує? (М. Кропивницький).