Гірок

Гірок, -рка, м. = Огірок.
ОГІРОК, рка, ч. 1. Овочева городня рослина родини гарбузових із сланким стеблом і невеликими довгастими плодами.

Серед пасіки десь взялася кавуняча огудина, сплелась з бадилиною, березкою та з широким листом огірків (Н.-Лев., II, 1956, 262);

Генріх під огірки відводив ліпший грунт і брав за них утридорога (Чорн., Визвол. земля, 1950, 200).

Гірок, -рка, -ке = Гіркий. Не будь солодок проглинуть, не будь гірок прокленуть. Г. Барв. 512.
ГІРКИЙ, а, е. 1. Який має своєрідний їдкий, різкий смак (напр.: хіна, гірчиця); протилежне солодкий.

Знаєте полинь, діточки? Гіркий, гіркий, гіркий такий дуже! (Вовчок, І, 1955, 336); 

З гвинтового отвору гірким перегаром ударив дим (Стельмах, На.. землі, 1949, 25); 

По росі на травинці, по якихось своїх таємничих прикметах вгадав [Оленчук], де солодка проб'ється вода, де гірка (Гончар, Таврія.., 1957, 350).

2. у знач. ім. гірка, кої. Горілка.

- Коли 6, - каже, - умер я в Трої, Уже б не пив сеї гіркої І марно так не волочивсь (Котл., І, 1952, 70);

 Для годиться Данило та Антон випили по чарці руської гіркої і розгомонілися (Чорн., Потік.., 1956, 373).

3. перен. Сповнений горя, біди; тяжкий.

[Омелян:] Гірке моє вчителювання (Фр., IX, 1952, 178); 

 Оксана почала розповідати про своє гірке вдовине життя з малими дітьми (Вас., II, 1959, 207);

4. перен., заст. Який зазнав горя, біди.

І бачить він, що се вбога і гірка дівчина: ..спідниця на ній вицвіла і уся в латках (Вовчок, І, 1955, 350); 

 Яке йому там життя буде - можна вгадати: то буде життя сиротини, гіркого сиротини. (Коцюб., 1,1955,440);