Гірок
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Гірок, -рка, м. = Огірок.
ОГІРОК, рка, ч. 1. Овочева городня рослина родини гарбузових із сланким стеблом і невеликими довгастими плодами.
Серед пасіки десь взялася кавуняча огудина, сплелась з бадилиною, березкою та з широким листом огірків (Н.-Лев., II, 1956, 262);
Генріх під огірки відводив ліпший грунт і брав за них утридорога (Чорн., Визвол. земля, 1950, 200).
Гірок, -рка, -ке = Гіркий. Не будь солодок проглинуть, не будь гірок прокленуть. Г. Барв. 512.
ГІРКИЙ, а, е. 1. Який має своєрідний їдкий, різкий смак (напр.: хіна, гірчиця); протилежне солодкий.
Знаєте полинь, діточки? Гіркий, гіркий, гіркий такий дуже! (Вовчок, І, 1955, 336);
З гвинтового отвору гірким перегаром ударив дим (Стельмах, На.. землі, 1949, 25);
По росі на травинці, по якихось своїх таємничих прикметах вгадав [Оленчук], де солодка проб'ється вода, де гірка (Гончар, Таврія.., 1957, 350).
2. у знач. ім. гірка, кої. Горілка.
- Коли 6, - каже, - умер я в Трої, Уже б не пив сеї гіркої І марно так не волочивсь (Котл., І, 1952, 70);
Для годиться Данило та Антон випили по чарці руської гіркої і розгомонілися (Чорн., Потік.., 1956, 373).
3. перен. Сповнений горя, біди; тяжкий.
[Омелян:] Гірке моє вчителювання (Фр., IX, 1952, 178);
Оксана почала розповідати про своє гірке вдовине життя з малими дітьми (Вас., II, 1959, 207);
4. перен., заст. Який зазнав горя, біди.
І бачить він, що се вбога і гірка дівчина: ..спідниця на ній вицвіла і уся в латках (Вовчок, І, 1955, 350);
Яке йому там життя буде - можна вгадати: то буде життя сиротини, гіркого сиротини. (Коцюб., 1,1955,440);