В’язальниця
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 02:42, 2 грудня 2013; Марченко (обговорення • внесок)
В’язальниця, -ці, ж. Вяжущая снопы. У сніп в’язальниця не зв’яже. К. Псал. 297. Ум. В’язальничка. О. 1861. XI. Св. 64.
Зміст
Сучасні словники
Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)
В'ЯЗАЛЬНИЦЯ, і, жін. Жіночий рід до в'язальник. Юрба в'язальниць молодих Ішла з граблями на покоси (Яків Щоголів, Поезії, 1958, 376); За косарями в'язальниці вхопилися за перші снопи, любовно зв'язуючи їх крутими перевеслами (Іван Ле, Історія радості, 1947, 183).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, 1970. — Стор. 796.
Матеріал з Вікісловника
Значення[ред.] жіночий до в'язальник
Ілюстрації
|
|
|
|
Цікаві факти
Її професія — в’язальниця.
В'ЯЗАЛЬНИЦЯ ТРИКОТАЖНИХ ВИРОБІВ
1.Загальна характеристика професії
