Гвардійонець
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 12:48, 1 грудня 2013; Бутар Вікторія (обговорення • внесок)
Гвардійонець, -нця, м. Гвардеецъ. Мене, дядьку, вибрали у гвардійонці. О. 1861. VIII. 25.
Сучасні словники
Тлумачення слова у сучасних словниках
Академічний тлумачний словник (1970—1980)
ГВАРДІЙОНЕЦЬ, йця, чол.
1. Той, хто служить у гвардії (у 1, 2 знач.). Не одна панянка спалила своє хире серце об палючий погляд бравого гвардійця (Панас Мирний, III, 1954, 282); Солдат, гвардієць, він будує армію нового гвардійського типу, сміливо висуваючи обдаровану молодь (Олесь Гончар, Таврія.., 1957, 493); * У порівняннях. Стояв він струнко, як старий гвардієць (Олександр Довженко, Зач. Десна, 1957, 99).
2. перен. Передова людина на якому-небудь поприщі; передовик. Гвардієць труда.
Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, 1971. — Стор. 43.
Ілюстрації
x140px |