Ґарґара
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 15:36, 21 листопада 2013; Grinova olga (обговорення • внесок)
Ґарґара, -ри, ж. Сердитая, бранчивая баба. Стара ґарґара. Ном. № 13620. См. Гаргара.
Сучасні словники
Сварлива жінка. — Вони якісь мені далекі родичі доводяться... Нічого — добрі люди. Коли б не стара гаргара, а то всіх, як іржа залізо те, точить... (Панас Мирний, III, 1954, 74).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, 1971. — Стор. 30.
Інтернет ресурси
Криворучко В. Вживання букви Ґ / кг (чи інших написань) в історії розвитку мови
