Чуйно
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 17:18, 30 вересня 2012; Matasar.ei (обговорення • внесок)
Чуйно, нар. 1) Чутко. Чуйно наслухають. Млак. 85. Я серцем чуйно ті печалі чую. К. Дз. 200. 2) Бдительно.