Чуйно

Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук

Чуйно, нар. 1) Чутко. Чуйно наслухають. Млак. 85. Я серцем чуйно ті печалі чую. К. Дз. 200. 2) Бдительно.