Чужина
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 17:17, 30 вересня 2012; Matasar.ei (обговорення • внесок)
Чужина, -ни, ж. 1) Чужбина. Ном. № 9418. Ой піду я з туги на чужину. Нп. 2) Чужіе люди, чужой человѣкъ. Привикай, привикай, серденятко моє, поміж чужиною. Нп. Чужа чужина не пожалів. Мил. 179. Кланяйся, дитя моє, чужій чужині. Грин. III. 411. В мене невіхна чужа чужина. Чуб. V. 699. Ум. Чужинка, чужинонька, чужи́ночка. Ном. № 334. Чужа чужинонька не рідна родинонька. Мил. 197.
