Чужина

Чужина, -ни, ж. 1) Чужбина. Ном. № 9418. Ой піду я з туги на чужину. Нп. 2) Чужіе люди, чужой человѣкъ. Привикай, привикай, серденятко моє, поміж чужиною. Нп. Чужа чужина не пожалів. Мил. 179. Кланяйся, дитя моє, чужій чужині. Грин. III. 411. В мене невіхна чужа чужина. Чуб. V. 699. Ум. Чужинка, чужинонька, чужи́ночка. Ном. № 334. Чужа чужинонька не рідна родинонька. Мил. 197.

Сучасні словники

ЧУЖИНА, ини, ж. 1. Чужа, далека земля, країна. І виріс я на чужині, І сивію в чужому краї (Шевч., II, 1963, 131); - Пані милостива! будьте ласкаві, скажіть мені, що мій чоловік на чужині, як проживає? (Вовчок, І, 1955, 30); [Галина:] Не вернувся козаченько, Помер на чужині (Кроп., II, 1958, 92); Сиротина я безрод-ний [безрідний], Десь загину в чужині. І ніхто очей холодних Не закриє там мені (Рудан., Тв., 1956, 33); Чи знайоме вам те гостре, до фізичного болю гостре почуття нудьги за рідною країною, яким обкипає серце від довгого пробування на чужині? (Коцюб., І, 1955, 177).

2. збірн., заст. Чужі, нерідні люди. Привикай, привикай, серденятко моє, поміж чужиною (Сл. Гр.); Людей тих - без ліку!.. І все чужина! ох, біда самотному У місті широкім! Себе почувать одиноким! (Л. Укр., І, 1951, 16).

Ілюстрації

Зовнішні посилання

[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/{{{підрозділ}}}]]