Цоркати
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 17:27, 30 вересня 2012; Matasar.ei (обговорення • внесок)
Цоркати, -каю, -єш, одн. в. цоркнути, -кну, -неш, гл. 1) = Цокати, цокнути. Угор. 2) Звенѣть, бренчать, брякать, брякнуть. Цоркнув замок; цоркнули шаблі. Вх. Зн. 78.