Цоркати

Цоркати, -каю, -єш, одн. в. цоркнути, -кну, -неш, гл. 1) = Цокати, цокнути. Угор. 2) Звенѣть, бренчать, брякать, брякнуть. Цоркнув замок; цоркнули шаблі. Вх. Зн. 78.

Сучасні словники

Академічний тлумачний словник (1970—1980)

Словник української мови: в 11 томах. — Том 11, 1980. — Стор. 245.

ЦО́РКАТИ, аю, аєш, недок., діал. Цокати (див. цокати1). Коли увійшла [Маруся], нарешті, в ліс і, цоркаючи зубами, загортаючися в перемоклу киптарину та ховаючи мокрі коси, шукала очима, — не знала, де дітися. Тут було не ліпше (Гнат Хоткевич, II, 1966, 220).

СЛОВНИК.ua

цоркати - дієслово, недоконаний вид

ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС

Особа	ОДНИНА	МНОЖИНА
1 особа	цоркаю	цоркаємо
2 особа	цоркаєш	цоркаєте
3 особа	цоркає	цоркають

МАЙБУТНІЙ ЧАС

Особа	ОДНИНА	МНОЖИНА
1 особа	цоркатиму	цоркатимемо
2 особа	цоркатимеш	цоркатимете
3 особа	цоркатиме	цоркатимуть

МИНУЛИЙ ЧАС

Рід	ОДНИНА	МНОЖИНА
Чоловічий рід	цоркав	цоркали
Жіночий рід	цоркала	цоркали
Середній рід	цоркало	цоркали