Трощити
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 05:06, 30 вересня 2012; Matasar.ei (обговорення • внесок)
Трощи́ти, -щу́, -щи́ш, гл. 1) Ломать, трощить, превращать въ щепки. Трощіте сосну на дрізки. Чуб. 2) Ѣсть съ жадностью. Почав чабака трощити, уклав і другого, і третього. Стор. М. Пр. 18.