Трощи́ти, -щу́, -щи́ш, гл. 1) Ломать, трощить, превращать въ щепки. Трощіте сосну на дрізки. Чуб. 2) Ѣсть съ жадностью. Почав чабака трощити, уклав і другого, і третього. Стор. М. Пр. 18.
