Товкач
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 05:41, 30 вересня 2012; Matasar.ei (обговорення • внесок)
Товкач, -ча, м. 1) Пестъ — въ ступкѣ, толчеѣ. Рудч. Ск. І. 135. Вас. 157, 172. Вона у їх товкач і помело, т. е. на всѣ руки. НВолын. у. 2) мн. = Товченики. (См. Товченик 1). Мені шо вдень, шо вночі все товкачі — говоритъ лава о себѣ въ загадкѣ. ХС. III. 62. Ум. Товкачик, товкачичок.
