Схибити
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 03:54, 30 вересня 2012; Matasar.ei (обговорення • внесок)
Схибити, -блю, -биш, гл. 1) Уклониться въ сторону, пошатнуться. 2) Промахнуться. Бе схибить стріляючи. Стор. М. Пр. 131. Раз на вовна хука дав, удруге схибив. Мир. ХРВ. 82. 3) Неудаться, выйти неудачникъ. От як вторік: на жито урожай, а пшениця схибила, вродила така, шо один тільки послід. Брацл. у.
