Сторчити
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 04:18, 30 вересня 2012; Matasar.ei (обговорення • внесок)
Сторчи́ти, -чу́, -чи́ш, гл. Ставить ребромъ, стоймя. Сторчить скибу плуг. См. Сторчувати, сторцювати.