Бубоніти
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 19:30, 26 липня 2012; Matasar.ei (обговорення • внесок)
Бубоні́ти, -ню́, -ни́ш, гл. Говорить невнятно, бормотать; лепетать. Тихо бубонів святу молитву. Левиц. І. 127. Дітвора бубонить, регочеться. МВ. І. 9.