Рикати
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 02:41, 27 вересня 2012; Matasar.ei (обговорення • внесок)
Рика́ти, -ка́ю, -єш, одн. в. рикнути, -ну, -неш, гл. 1) Рычать, рыкнуть. Вовк як рикнув, збіглось вовків щось із тисячу. Рудч. Ск. І. 32. 2) Ревѣть, заревѣть. Рикає віл. Н.-Волын. у. Теля рикає, а корова десь пішла. Каменец. у. Рикнув віл на сім сіл. Ном. стр. 290. 3) Грозно кричать. Рикає, наче лев. К. МБ. II. 124.
