Радити
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 02:23, 27 вересня 2012; Matasar.ei (обговорення • внесок)
Ра́дити, -джу, -диш, гл. 1) Совѣтовать, помогать. Добре той радить, хто людей не звадить. Ном. Радять мене люде. Мет. 26. Було ражу її: зробімо так. МВ. І. 9. 2) Рядить, судить, совѣтоваться. Як не радь, не буде так, як ти хочеш, а так буде, як Бог дасть. Ном. Раду радити. См. Рада 2. Малим діткам ручечки бити, а старим дідам раду радити, а старим бабам поседіннячко, а господарам поле орати. Чуб. III. 3) Распоряжаться. Не моя то воля: родинонька мною радить, нещаслива доля. Чуб. V. 141.
