Радити

Ра́дити, -джу, -диш, гл. 1) Совѣтовать, помогать. Добре той радить, хто людей не звадить. Ном. Радять мене люде. Мет. 26. Було ражу її: зробімо так. МВ. І. 9. 2) Рядить, судить, совѣтоваться. Як не радь, не буде так, як ти хочеш, а так буде, як Бог дасть. Ном. Раду радити. См. Рада 2. Малим діткам ручечки бити, а старим дідам раду радити, а старим бабам поседіннячко, а господарам поле орати. Чуб. III. 3) Распоряжаться. Не моя то воля: родинонька мною радить, нещаслива доля. Чуб. V. 141.

Сучасні словники

радити -джу, -диш, недок. 1) неперех., з інфін. Давати кому-небудь пропозицію, вказівку, як діяти за яких-небудь обставин, допомагати добрим словом у скруті. 2) неперех. Те саме, що радитися 2). 3) перех. Шукати вихід з якого-небудь становища, побити щось для поліпшення його. 4) неперех., ким, рідко. Розпоряджатися чиєю-небудь долею. радити (навати пораду, пропозицію, указівку тощо), рая[ї]ти, нараджувати, нараяти, нарадити, дораджувати, дорадити; консультувати (надавати консультацію з якогось питання); пропонувати, підказувати, підказати (рекомендувати комусь, як учиняти, застерігаючи кого-н. від чогось)

Ілюстрації

Джерела та література

Дядько радить мені заїхати в Коломию (Л. Укр., V, 1956, 147); Михайло, помагаючи дідові, радив рушницю придбати добру на прийшлі часи Чи радити шефу, що ліпше. Поза штатом радити президенту буде технофутуролог. Рада більше не радить Вступникам радять не відкладати подання заяв. експерти компанії UKRAVIT радять обов'язково вдатися до ...

що зі складних питань радиться з дружиною.
лікарі радять не зволікати